St Michael's Ukrainian Orthodox Church in Uniondale, NY

09/02/2026

Ось і розпочалася календарна осінь, а з нею, традиційно, – і новий літургійний рік, церковне новоліття. Перше велике дванадесяте свято нового року – Різдво Пресвятої Богородиці, яке будемо відзначати 8 вересня. Символічно, що саме цим святом розпочинається церковне богослужбове коло, адже воно вшановує подію, яка є початком нашого спасіння, передвістям подій Євангелія, з неї починається історія втілення Бога та довершення визволення людства від гріха та смерті.

Наступного дня, 9 вересня, ми вшановуватимемо пам’ять батьків Діви Марії – праведних Богоотців Іоакима та Анни. Вони є прикладом для християнської сім’ї, взаємної поваги та підтримки, надії на Бога. А тому в день їхньої пам’яті Православна Церква України в усіх храмах після Божественної літургії звершуватиме Молебень за сім’ю.

14 вересня – дванадесяте свято Воздвиження Хреста Господнього, яке нагадує нам про дві важливі події: чудесне віднайдення Хреста Господнього в IV столітті та його повернення із полону в Персії у VII столітті.

У другій половині вересня серед визначних церковних пам’ятних дат такі: день пам’яті мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії (17 вересня), Зачаття чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоана (23 вересня), дні пам’яті преподобного Феодосія Манявського (24 вересня), апостола і євангелиста Іоана Богослова (26 вересня), Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Ближніх печерах спочивають (28 вересня), святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Руси (30 вересня).

Водночас не перериваються у наших храмах молитви за стражденний український народ, за наших хоробрих воїнів, захисників-героїв. Просімо у Господа милості і благословення, душевної стійкості і сил гідно витримати та пройти всі випробування під час цієї жорстокої війни! Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

08/29/2026

29 серпня ми згадуємо мученицьку смерть святого пророка Іоана Предтечі через усікновення його голови, що сталося в 32 році після Різдва Христового. Про мученицьке завершення земного життя Іоана Хрестителя оповідають євангелисти Матфей (Мф.14: 1 – 12) та Марк (Мк. 6: 14 – 29). Пам’ять цього трагічного дня Церква вшановує звершенням у храмах урочистої Божественної літургії, а також одноденним суворим постом.

Іоан Предтеча постраждав, бо відкрито викривав царя Ірода, званого Антипою, за те, що він, залишивши законну дружину, беззаконно жив разом з дружиною свого брата, Іродіадою. Він учинив велике беззаконня щодо братової дружини і доньки її – як грабіжник та перелюбник. Тож сміливі викривальні слова пророка стали причиною спершу його ув’язнення, а згодом – його страти.

Якось в день свого народження Ірод влаштував багатий бенкет, на якому перед гостями танцювала дочка Іродіади. Вона так догодила цим Іроду, що він поклявся виконати будь-яке її бажання, навіть віддати пів царства. Але, підмовлена своєю жорстокою матір’ю, дочка Іродіади зажадала голову святого Іоана Предтечі. Ірод, дотримуючись обіцянки, наказав відтяти голову пророку і принести її на блюді. Дочка ж віддала відрубану голову пророка своїй матері, яка ще й познущалася над нею, закопавши її в нечистому місці.

Божа кара невдовзі спіткала всіх, хто погубив Іоана Хрестителя. З Передання дізнаємося, що дочка Іродіади взимку провалилась на річці під лід і їй відрізало кригою голову. Цю голову, як колись голову святого Іоана Предтечі, принесли до Ірода та Іродіади. А вони, у свою чергу, зустріли свою смерть у муках, будучи живцем закопаними в землю.

Величаємо тебе, Хрестителю Спасів Іоане, і шануємо всі чесної твоєї глави усікновення.

08/15/2026

Велике дванадесяте свято сьогодні – Успіння Пресвятої Богородиці – яке щороку відзначається в ту саму дату, 15 серпня за новоюліанським календарем. Воно присвячене завершенню земного шляху Божої Матері, яке було незвичайним, особливим і блаженним. Вона умиротворилась, ніби заснула, перейшовши від тимчасового життя до вічного і Самим Сином Своїм була прийнята в Царстві Небесному.

Святим Успінням ми називаємо завершення земного життя Пресвятої Богородиці. За Переданням, коли Діва Марія у визначений час заснула і більше не прокидалася, Її поховали. Але за три дні апостоли виявили, що Її пресвятого тіла не було в гробі – Господь не залишив тіла Своєї Матері у гробі та після Успіння прийняв Її на Небо.

Нинішнє свято сповнює наші душі особливою надією, спокоєм і прагненням духовного миру. В умовах війни, горя і страждань свято Успіння живить нас надією на перемогу. Коли смерть відбирає кращих, коли гинуть невинні – Успіння нагадує нам, що розлука з ними все ж є тимчасовою, і для вірних вона подібна до розлуки сну: коли засинаємо, то розлучаємося з усіма, але коли прокидаємося – то знову спілкуємося. Так і смерть для вірних є сном, від якого прокидаємося завдяки Воскресінню Христовому, знову зустрічаючи тих, з ким тимчасово були розлучені.

Святкуючи Успіння Пресвятої Богородиці, щиро дякуймо нашій Небесній Матері за незліченні вияви милості, турботи й любові. І дякуючи, просімо Її також і надалі не залишати нас без піклування, але спрямовувати нас до блага та охороняти від усякого зла, наближаючи перемогу над агресором. Пресвята Богородице, спаси нас!

08/11/2026

ЛІТУРГІЯ — НЕ ПРОСТО МОЛИТВА.

ЯК У СЛУЖБІ БОЖІЙ МИ ЗУСТРІЧАЄМО ЖИВОГО ХРИСТА? ⛪️❤️

Іноді ми приходимо на Службу Божу, чуємо молитви, співи, бачимо священника, кадіння, процесії — але не завжди розуміємо, що саме відбувається перед нашими очима.

А Літургія — це не набір обрядів.

Це велика молитва Церкви, у якій ми єднаємося з Христом, слухаємо Його слово, переживаємо Його спасительну жертву і приймаємо Його у Святій Євхаристії.

Літургія має свою глибоку структуру. І коли ми починаємо її розуміти, Служба Божа перестає бути просто звичною недільною практикою — вона стає живою зустріччю з Богом.

✨ ПРОСКОМИДІЯ — ХРИСТОС ПРИХОДИТЬ У СВІТ

Перед початком Божественної Літургії священник приготовляє хліб і вино для Євхаристії.

На дискосі приготовляється Агнець — просфора, з якої буде принесено Євхаристійний Хліб, а також частинки за Пресвяту Богородицю, святих, живих і померлих.

Усе це нагадує нам: перед Богом ніхто не забутий.

На дискосі символічно представлене ціле творіння і вся Церква — небесна і земна.

Вино змішується з водою. Церква бачить у цьому, зокрема, образ єднання людського життя з Божою благодаттю.

Проскомидія також має сильний зв’язок із таємницею Христового Воплочення: Той, хто прийшов у світ як Немовля у Вифлеємі, стає для нас Хлібом Життя.

📖 ЛІТУРГІЯ СЛОВА — ХРИСТОС ГОВОРИТЬ ДО НАС

Після початкової частини Літургії Церква слухає Боже слово.

Читаються Апостольські послання та Євангеліє.

Це не просто читання давнього тексту.

Через Святе Письмо Господь і сьогодні промовляє до людини.

Тому Євангеліє слухаємо не як сторонні спостерігачі. Ми слухаємо Христа, який звертається до нашого життя.

Проповідь допомагає почуте Слово прийняти не лише розумом, а й серцем — і дозволити йому змінити наше життя.

🕊️ МАЛИЙ ВХІД — ХРИСТОС ПРИХОДИТЬ ДО СВОГО НАРОДУ

Під час Малого входу священнослужителі урочисто виносять Святе Євангеліє.

Євангеліє — знак присутності Христа і Його Божого Слова серед Божого народу.

Церква ніби проголошує:

«Господь приходить до нас. Відкриймо Йому свої серця».

Тому цей момент варто переживати не як красиву церемонію, а як заклик: зустрінь Христа, який приходить до тебе.

🕯️ ВЕЛИКИЙ ВХІД — ПРИНЕСЕННЯ ДАРІВ

Під час Великого входу хліб і вино урочисто переносяться на святий престол.

Це один із найбільш проникливих моментів Літургії.

Церква молиться за живих і померлих, а ми можемо внутрішньо покласти перед Богом усе своє життя:

свою сім’ю, дітей, переживання, біль, страхи, надії, людей, яких любимо.

Ніби говоримо Господеві:

«Боже, прийми все, що я маю. Навіть те, що я не вмію Тобі пояснити».

Херувимська пісня нагадує, що під час Божественної Літургії земна Церква єднається з небесною у прославі Бога.

✝️ ЄВХАРИСТІЙНА МОЛИТВА — СЕРЦЕ ЛІТУРГІЇ

Настає центральна частина Божественної Літургії — Євхаристійна молитва.

Церква приносить Богові подяку.

Саме слово «Євхаристія» означає «подяка».

Ми дякуємо Отцеві за створення світу, за Його любов до людства, за спасіння, яке Він дарував нам через Ісуса Христа.

Священник промовляє слова, які Христос сказав під час Тайної Вечері:

«Прийміть, їжте: це є Тіло Моє…»

і

«Пийте з неї всі: це є Кров Моя…»

Силою Святого Духа хліб і вино стають правдивими Тілом і Кров’ю нашого Господа Ісуса Христа.

Це таїнство віри, перед яким ми можемо лише схилити серце і сказати:

«Господи, я не все розумію, але вірю Тобі».

🕊️ «ТВОЄ ВІД ТВОЇХ…»

У Літургії Церква промовляє:

«Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все».

Ці слова можуть стати молитвою всього нашого життя.

Усе, що ми маємо, — дар від Бога.

Наше життя, час, сім’я, здібності, праця, люди поруч.

І ми повертаємо це Богові — з вдячністю та довірою.

🌹 «ДОСТОЙНО Є» — ПОГЛЯД НА БОГОРОДИЦЮ

У цей момент Церква особливо прославляє Пресвяту Богородицю.

Марія стала Матір’ю Господа через своє смиренне:

«Нехай буде мені за твоїм словом».

Її життя нагадує нам: Божа воля починає діяти в людині тоді, коли вона відкриває Богові своє серце.

Тому, дивлячись на Богородицю, можемо тихо молитися:

«Маріє, навчи мене так само довіряти Богові».

🙏 «ОТЧЕ НАШ» — МИ СТАЄМО ДІТЬМИ ОДНОГО ОТЦЯ

Перед Святим Причастям ми молимося молитвою, якої навчив нас сам Христос.

Ми називаємо Бога Отцем.

І стоїмо перед Ним не як чужі.

Ми — Його діти.

А поруч із нами — вся Церква.

Тому «Отче наш» — це не лише моя молитва.

Це молитва «ми».

❤️ СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ — ЗУСТРІЧ ІЗ ЖИВИМ ХРИСТОМ

«Зі страхом Божим і вірою приступіть».

Ці слова — запрошення.

Не просто підійти до чаші.

Не просто виконати релігійний обов’язок.

А зустріти Христа.

У Святій Євхаристії ми приймаємо правдиві Тіло і Кров Господа Ісуса Христа.

Тому до Причастя приступаємо з вірою, благоговінням, примиреним серцем і належною підготовкою.

І коли повертаємося на своє місце після Причастя, не поспішаймо одразу говорити з людьми.

Залишімося хоча б на мить у тиші.

Той, хто створив небо і землю, щойно прийшов до твого серця.

✨ ЛІТУРГІЯ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ПІСЛЯ «ІДІТЬ У МИРІ»

Наприкінці Літургії ми чуємо заклик іти в мирі.

Але це не означає, що молитва закінчилася.

Навпаки.

Те, що ми пережили біля престолу, маємо понести у своє життя.

До своєї сім’ї.

На роботу.

До людей, які нас образили.

До тих, кому важко.

До тих, хто потребує нашої допомоги.

Бо справжня зустріч із Христом завжди повинна змінювати людину.

⛪️ Божественна Літургія — це не вистава, яку ми спостерігаємо.

Це молитва, в яку ми входимо всім серцем.

Це Христос, який приходить до нас.

Це Слово, яке звертається до нашої душі.

Це Жертва Христа, у якій Церква бере участь.

Це Євхаристія, в якій Господь дарує нам Себе.

Тому наступного разу, коли стоятимеш на Службі Божій, не поспішай просто «відбути» її.

Зупинися. Слухай. Молися. Відкрий серце.

Бо на престолі перед тобою — найбільша Таємниця Божої любові.

І Христос знову приходить до тебе. ❤️

#ЖиваМолитва #Літургія #СлужбаБожа

08/06/2026

Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє, яке нагадує нам про важливу євангельську подію, що відбулася незадовго перед голгофськими стражданнями Господа нашого Ісуса Христа: в останній рік Його трирічного проповідування та в 33-й від народження Його Пречистою Дівою.

Сучасники й учні Христові були свідками численних чудес, які творив Господь, але перед собою вони загалом бачили хоч і святу, але все-таки людину. Божество Ісуса Христа залишалося незбагненним навіть для апостолів. Тож для того, аби утвердити віру апостолів, Господь зробив обраних учнів свідками цієї надзвичайної події: Він преобразився перед ними, видимим чином показавши славу Свого Божества, що Він є не лише Син Людський, але і Син Божий.

Видиме преображення полягало в тому, що обличчя Ісуса Христа і Його одяг просяяли Божественним несотвореним світлом. Спаситель знав, що невдовзі Йому належить звершити хресну жертву, віддати Себе на муки і ганебну смерть. І в той майбутній час приниження Сина Божого, коли перемога зла здаватиметься явною і нездоланною, учні мають згадати те, свідками чого вони були – згадати Божественну славу Свого Учителя. Згадати невимовне сяйво, яке вони бачили. Згадати свідчення двох найбільших пророків старозавітного часу, Мойсея та Іллі, які явилися на горі, розмовляючи з Месією про Його майбутні страждання.

Явивши на горі Фавор Свою славу для трьох обраних учнів, Господь через їхнє свідчення відкрив цю славу також для кожного з нас. Коли ми віруємо їхньому свідченню, поданому в Євангелії, то і на нас справджуються слова Спасителя: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 29). Слава Ісусу Христу!

08/01/2026

06/20/2026

06/09/2026

У цьому році перший день літа за православним календарем – День Святого Духа, а також день пам’яті преподобного Агапіта Києво-Печерського, лікаря безвідплатного, який жив в ХІ столітті та за даром Господнім молитвою і травами зцілював людей.

В першу неділю після П’ятидесятниці, 7 червня – Неділя всіх святих, а також заговини на Петрів піст. Цей піст цьогоріч триватиме з 8 по 28 червня.

11 червня – день пам’яті апостолів Варфоломія і Варнави, а також святителя Луки, архієпископа Сімферопольського (Войно-Ясенецького), нашого з вами сучасника, видатного лікаря людських тіл і душ.

14 червня, у другу неділю після П՚ятидесятниці – Всіх святих землі Української. Ми прославлятимемо тих святих, які виросли серед нашого народу, які своє служіння звершували серед нього, ставши для українців світильниками віри та молитвениками за наш край.

15 червня – святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Руси, який жив у Х столітті, був сучасником святого князя Володимира і брав безпосередню участь в епохальній події Хрещення України-Руси у 988 році.

24 червня – Різдво чесного славного пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана, який народився за пів року до Різдва Спасителя, прийшовши у цей світ, щоби підготувати людей до пришестя на землю Христа, «навернути серця батьків до дітей, і непокірних – до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений» (Лк. 1: 17).

29 червня – славних і всехвальних першоверховних апостолів Петра і Павла, а 30 червня – соборно прославлятимемо 12-ох апостолів, найближчих учнів Господа нашого Ісуса Христа. Слава Ісусу Христу!

05/31/2026

Сьогодні Церква урочисто вшановує П’ятидесятницю – День Святої Тройці та народження новозавітної Церкви Христової. Це одне з найвеличніших свят церковного року, в якому звершується повнота Божественного одкровення про Єдиного Бога в Трьох Особах – Отця, Сина і Святого Духа.

Старозавітним прообразом християнської П’ятидесятниці було юдейське свято Πεντηκοστή – Шавуот, або ще як вказувалося у канонічних старозавітних книгах і традиційному юдаїзмі – свято Седмиць, яке відзначали через сім тижнів після Пасхи. Саме на п’ятдесятий день після виходу народу Ізраїля з єгипетського рабства Господь через пророка Мойсея дарував Закон на горі Синай. Так само і в Новому Завіті – на п’ятдесятий день після славного Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа Святий Дух зійшов на апостолів, звершивши обітницю Спасителя.

Через зішестя Святого Духа апостоли отримали благодатну силу для проповіді Євангелія всім народам світу. У цей день постає новозавітна Церква – таємниче Тіло Христове, в якому всі вірні єднаються благодаттю Духа Святого в одну духовну родину. Тому свято П’ятидесятниці по праву називають днем народження Христової Церкви.

Сердечно вітаємо всіх із Днем Святої Тройці, із П’ятидесятницею! Нехай благодать Святого Духа укріпляє кожного у вірі, наповнює серця миром, любов’ю та надією, дарує духовну мудрість, єдність і Боже благословення нашим родинам, українському народові та всій Святій Церкві.