St Michael's Ukrainian Orthodox Church in Uniondale, NY

06/09/2026

У цьому році перший день літа за православним календарем – День Святого Духа, а також день пам’яті преподобного Агапіта Києво-Печерського, лікаря безвідплатного, який жив в ХІ столітті та за даром Господнім молитвою і травами зцілював людей.

В першу неділю після П’ятидесятниці, 7 червня – Неділя всіх святих, а також заговини на Петрів піст. Цей піст цьогоріч триватиме з 8 по 28 червня.

11 червня – день пам’яті апостолів Варфоломія і Варнави, а також святителя Луки, архієпископа Сімферопольського (Войно-Ясенецького), нашого з вами сучасника, видатного лікаря людських тіл і душ.

14 червня, у другу неділю після П՚ятидесятниці – Всіх святих землі Української. Ми прославлятимемо тих святих, які виросли серед нашого народу, які своє служіння звершували серед нього, ставши для українців світильниками віри та молитвениками за наш край.

15 червня – святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Руси, який жив у Х столітті, був сучасником святого князя Володимира і брав безпосередню участь в епохальній події Хрещення України-Руси у 988 році.

24 червня – Різдво чесного славного пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана, який народився за пів року до Різдва Спасителя, прийшовши у цей світ, щоби підготувати людей до пришестя на землю Христа, «навернути серця батьків до дітей, і непокірних – до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений» (Лк. 1: 17).

29 червня – славних і всехвальних першоверховних апостолів Петра і Павла, а 30 червня – соборно прославлятимемо 12-ох апостолів, найближчих учнів Господа нашого Ісуса Христа. Слава Ісусу Христу!

06/09/2026

05/31/2026

Сьогодні Церква урочисто вшановує П’ятидесятницю – День Святої Тройці та народження новозавітної Церкви Христової. Це одне з найвеличніших свят церковного року, в якому звершується повнота Божественного одкровення про Єдиного Бога в Трьох Особах – Отця, Сина і Святого Духа.

Старозавітним прообразом християнської П’ятидесятниці було юдейське свято Πεντηκοστή – Шавуот, або ще як вказувалося у канонічних старозавітних книгах і традиційному юдаїзмі – свято Седмиць, яке відзначали через сім тижнів після Пасхи. Саме на п’ятдесятий день після виходу народу Ізраїля з єгипетського рабства Господь через пророка Мойсея дарував Закон на горі Синай. Так само і в Новому Завіті – на п’ятдесятий день після славного Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа Святий Дух зійшов на апостолів, звершивши обітницю Спасителя.

Через зішестя Святого Духа апостоли отримали благодатну силу для проповіді Євангелія всім народам світу. У цей день постає новозавітна Церква – таємниче Тіло Христове, в якому всі вірні єднаються благодаттю Духа Святого в одну духовну родину. Тому свято П’ятидесятниці по праву називають днем народження Христової Церкви.

Сердечно вітаємо всіх із Днем Святої Тройці, із П’ятидесятницею! Нехай благодать Святого Духа укріпляє кожного у вірі, наповнює серця миром, любов’ю та надією, дарує духовну мудрість, єдність і Боже благословення нашим родинам, українському народові та всій Святій Церкві.

05/29/2026

Вітаємо наших дорогих дітей з Першою Святою Сповіддю та Урочистим Святим Причастям!

Нехай це перше єднання з Ісусом наповнить ваші серця миром, любовʼю та світлом Божої благодаті.
Зростайте в мудрості та добрі памʼятаючи про Божу присутність у вашому житті, і зберігайте чистоту ваших сердець.

05/21/2026

Нинішнім святом завершується сорокаденне вшанування Пасхи Господньої. Як Христос протягом сорока днів після Воскресіння являвся Своїм учням, так і ми протягом сорока днів прославляли Його перемогу над смертю. Про подію Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа на небо нам свідчить Писання. Апостол і євангелист Лука у Євангелії та у книзі Діянь дає нам опис того, як Спаситель подав останні настанови учням Своїм, а потім «вознісся перед їхніми очима, і хмара взяла його з очей їхніх» (Діян. 1: 9).

Апостол Марк додає, що Господь «вознісся на небо і сів праворуч Бога» (Мк. 16: 19). Це є надзвичайне свідчення, адже вказує не на просте переміщення у просторі, але на нову реальність буття людини як творіння – у єднанні з Богом Творцем.

Якщо раніше між Богом як Творцем і людиною як творінням була велика відстань – не так просторова, як за самою природою, то в Особі Господа Ісуса Христа відбувається єднання Божества і людства. Те, що Христос вже не лише як Син Божий, але і як Син Людський, перебуває на небесах – відкриває небеса і для нас, тих хто віруємо в Нього і слідуємо за Христом.

Тому й головне значення події Вознесіння Господнього не лише в тому, що Христос зійшов на небо, але в тому що Він відкрив шлях на небо для всіх нас, дарував можливість для кожного, хто вірує, прийняти благодать Святого Духа.

Вознесіння, з одного боку, є ніби завершенням земного життя Господа нашого Ісуса Христа. Але з іншого – воно стає початком нового, іншого буття. Адже якщо життєвий досвід вказує нам, що кожна людина народжується, живе, а потім раніше чи пізніше помирає і тілом повертається в землю, з якої взята, то у Христі та через Христа ми бачимо продовження цього – воскресіння тілесне і вхід до вічного, небесного життя.

Ось чому ми так радіємо в цей день і по-особливому його святкуємо, бо знаємо: Вознесіння Господнє звершене для нас, щоб і ми, після смерті та загального воскресіння, мали можливість бути там, де Христос – поруч з Богом, у житті блаженному, вічному.

Богу нашому слава на віки віків!

04/23/2026

Святий Юрій жив в кінці ІІІ століття, в часи правління нечестивого римського імператора Діоклетіана, який був ярим ідолопоклонником та запеклим гонителем християн. У його війську служив дивний Христів воїн, родом з Каппадокії, син християнських батьків, змолоду вихований ними у благочесті – Юрій. Великих висот досяг цей молодий воїн на військовій службі, а тому був долучений до оточення імператора.

Однак, коли імператор запалав ненавистю до християн та наказав по всій імперії здійснювати проти них криваві гоніння та страчувати тих, хто не зречеться своєї віри і не поклониться римським ідолам, тоді Юрій між успішною військовою кар’єрою і прихильністю володаря з одного боку та своєю вірою з іншого – обрав віру. За це його позбавили звання, піддали різноманітним тортурам і присудили до страти. Помер святий Юрій як мученик 23 квітня 303 року, залишившись непереможним свідком віри.

З давнього часу шануємо ми цього святого як Переможця. В грецькій мові цей титул означає «той, хто несе трофей», тобто несе зброю, захоплену в бою, як знак перемоги над ворогом.

Яку перемогу здобув святий Юрій? Він, найперше, переміг ті пристрасті, які притаманні кожній людині. Він відкинув велику славу, яку мав на той час, він не спокусився на принади світу цього, не зрікся віри і правди, а боровся до кінця. Він переміг своїх гонителів і мучителів, бо пам՚ять про них загинула, а про святого Юрія як мужнього воїна, хороброго та непереможного свідка Христового – живе і житиме далі. Цей святий мученик, віддавши життя, але не порушивши вірності Богу, переміг духовно і своїм подвигом надихає до боротьби численні покоління християн.

Святий великомученику Юрію, моли Бога за нас, наших воїнів-захисників і за весь побожний український народ!

04/19/2026

✨ Що таке Артос і чому його роздають на Томину неділю?
Є в нашій традиції щось дуже тихе, але водночас глибоке й сильне — це Артос. Не всі знають, що це таке, але майже кожен бачив цей освячений хліб у храмі під час Великодня.
Артос — це особливий хліб, який освячують у перший день Пасхи. Він стоїть у храмі цілий Світлий тиждень, як знак того, що Христос воскрес і є серед нас. Це не просто хліб — це символ Живого Христа, Його присутності поруч із нами, навіть коли ми цього не відчуваємо.
Традиція бере свій початок ще з апостольських часів. Після Вознесіння Ісуса Його учні залишали для Нього місце за столом і клали хліб — як знак, що Він поруч. Саме з цього і народився Артос.
А чому його розрізають саме на Томину неділю?
Бо це день, коли апостол Тома, який сумнівався, повірив. Це про віру, яка приходить не одразу. Про серце, яке відкривається поступово. І коли Артос роздають людям — це ніби нагадування: Христос поруч для кожного. І для тих, хто вірить без сумнівів, і для тих, хто ще шукає.
Люди беруть цей хліб додому як благословення. Його зберігають, ділять із рідними, інколи вживають у складні моменти — з молитвою, з надією, з вірою.
Артос — це не про обряд.
Це про присутність. Про світло. Про те, що навіть у найтемніші дні ми не самі.
Світлої тобі неділі, тепла в серці і віри, яка тихо, але впевнено веде вперед 🤍

04/05/2026

Сьогодні закінчується cвята Чотиридесятниця і одночасно починається Страсна cедмиця. Нинішнє свято Входу Господнього в Єрусалим ‒ свято торжества і радості. Адже ми радіємо нашому спасінню, яке Господь прийшов звершити.

Незадовго перед урочистим входженням в Єрусалим Господь сотворив велике чудо воскрешення праведного Лазаря, який чотири дні, як був мертвий і лежав у гробі. Звістка про це небувале чудо облетіла всі околиці єрусалимські. Всім хотілося бачити Чудотворця і Месію, і люди вийшли назустріч Спасителю, вітаючи Його, прославляючи, устеляючи перед Ним шлях пальмовими гілками та одежею.

Ісус Христос входив в Єрусалим не як звичний цар чи воєначальник-переможець. Замість бойового коня він їхав верхи на ослі, «синові під’яремної» (Мф. 21: 5). «Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!» (Мф. 21: 8 – 9).

«Осанна» – давнє слово, що означає «спаси», «даруй спасіння». Люди думали, що Ісус Христос буде їх визволителем від іноземного панування, буде Тим, Хто відновить славу і велич Ізраїльського царства часів Давида і Соломона. Ба більше, навіть учні Христові Яків та Іоан після слів Спасителя про страждання і смерть, які чекають на Нього в Єрусалимі, розмірковували про місця праворуч та ліворуч Нього – про місця біля Царя, про те, щоби бути наближеними у славі до великого володаря.

Тобто Спасителя Його сучасники, народ єрусалимський сприймав як політичну фігуру, як претендента на владу в земному царстві. Але ж насправді Царство Його було зовсім іншої природи, ніж царства земні. І велич цього Царства – у смиренні, у жертовності аж до смерті. Своїм незвичним за зовнішніми атрибутами входом в Єрусалим Господь підкреслює, що хоча Він і є істинним Царем, однак Царство Його – «не від світу цього» (Ін. 18: 36).

Царство Христове і слава Його не могла мати спільність зі славою земних тріумфаторів. Слава Ісуса Христа інша ‒ Божественна. І саме цю славу стяжав Господь у Своєму смиренному приході. Він відкрився людям як смиренний і страждаючий Месія, Який входить у Священне місто, щоби добровільно постраждати, перенести хресні муки за всіх нас і показати приклад величного самозречення. Слава Ісусу Христу! Осанна!

03/04/2026

✝️🗓Чи не час всім християнам святкувати єдину дату Пасхи?

Щороку Пасха припадає на нову дату, а система її вираховування сформувалася ще в перші століття нашої ери. Через багато століть тогочасний юліанський календар є астрономічно застарілим, хоча він досі впливає на визначення дати Великодня для православних християн. Минулого року група православних богословів США почала рух за встановлення єдиної дати Пасхи для християн всіх конфесій. Це питання особливо актуальне для християн в Україні, адже, попри спільне святкування Різдва та інших церковних свят, дата Пасхи за новоюліанським календарем все ще різниться із Пасхою за григоріанським (загальноприйнятим) календарем.

Торік всі християни святкували єдину Пасху 20 квітня, однак такі збіги бувають нечасто. Цього року православні святкують 12 квітня, тоді як решта світу — 5 квітня. Дискусія про дату святкування знову активізувалася після зустрічі Папи Римського Лева XIV і Вселенського Патріарха Варфоломія у Туреччині наприкінці минулого року. Це стало поштовхом до публікації спільної заяви низки американських православних богословів на підтримку об’єднаної дати святкування.

Традиція як визначати час Великодня сягає Нікейського собору 325 року, який встановив Пасху в першу неділю після першого повного місяця весняного рівнодення. Проте 21 березня (дата рівнодення) за юліанським і григоріанським календарем різниться (за юліанським це сучасне 3 квітня), тому в останні кілька століть це вплинуло на дату православної Пасхи.

В різні роки різниця між двома датами одного свята може бути у понад місяць. Як приклад православні богослови навели 2027 рік. Тоді католики та більшість протестантів святкуватимуть Великдень 28 березня, а більшість православних — 2 травня. Це негативно впливає на єдність у тих суспільствах, де разом проживають представники різних церков, а особливо там, де поширені міжконфесійні шлюби. У таких сім’ях діти змушені святкувати головне християнське свято двічі або не можуть взагалі повноцінно брати участь у святкуванні обох батьків.

Ще одним аргументом американських православних богословів є той факт, що питання календаря не є доктринальним, але пастирським. Прагнення єдності між церквами не є гріховним і зміна дати задля відповідності актуальним астрономічним даним і єдності між різними християнами є благом. Корекція способу обчислення дати Пасхи ніяк не змінює віровчення про Воскресіння Христове, а лише повертає до точності принципу встановленому Нікейським собором.

Можлива масштабна календарна реформа в православ’ї вже може спиратися на позитивні приклади такого поєднання дат. Фінська православна церква з 1921 року святкує Великдень за григоріанським календарем. Також святкування з більшістю світу дозволяють Карпаторуська єпархія в США та Українська Православна Церква в США (обидві Вселенського Патріархату).

На думку підписантів, спільна дата Великодня стала б видимим знаком християнської єдності у світі. Важливо, що вони посилаються і на Україну та наші міжконфесійні виклики: «визначальним фактором [російської агресії] виявився внутрішньоправославний розкол і цей розкол став ще більш очевидним після вторгнення в Україну». Звичайно, не слід очікувати, що вже цього року ми святкуватимемо спільну Пасху, проте є надія, що дедалі більше православних богословів за межами Західного світу прислухаються до голосів за календарне об’єднання.