06/14/2026
У другий недільний день після П’ятидесятниці наша Церква згадує Всіх святих, які в Україні-Руси просяяли. Ми прославляємо тих святих, хто близький нам за родом і місцем життя свого, хто в землях нашого рідного краю ніс служіння та звершував подвиги, довершувався у чеснотах, засвідчував віру через мучеництво.
Наша Церква має сонм українських святих – священнослужителів, а також благочестивих християн-мирян, які своїм земним життям і працею догодили Господу. Вже перші віки християнської віри в Київській державі ознаменовані появою святих мучеників, серед яких відомі імена святих Іоана та Федора, що були християнами з варягів. Серед українських святих також великі князі, які мудро керували своїм народом (наприклад, святі рівноапостольні князі Володимир і Ярослав та княгиня Ольга), князі, які опирались насильству своєю лагідністю (князі-страстотерпці Борис і Гліб), засновники монашого життя на нашій землі (преподобні Антоній і Феодосій Печерські), численні мученики, преподобні і праведні.
А скільки святителів прославили українську землю своїми архіпастирськими трудами! Святий Іларіон, Митрополит Київський і всієї Руси, перший українець на Київській митрополичій кафедрі, відомий також як чернець-подвижник. У його печері на схилах Дніпра оселився після повернення на батьківщину з Афону преподобний Антоній. Святитель Петро Могила залишив неоціненний скарб турботи про благочестя церковне та поширення православної освіти. І багато-багато інших!
Святі землі Української для нас – духовні батьки й матері, вони наші вчителі й наставники. Навчаючись від життя їхнього, ми утверджуємося у розумінні того, що й український народ ні чим не менший серед інших народів, серед яких Бог прославив угодників Своїх. Бо і серед наших предків звучала проповідь з вуст апостольських. З нашого роду вийшли сонми праведників.
І не лише у давніх часах, князівських, козацьких, але і у близькому минулому наша земля має видатних святих. Ми сьогодні також вшановуємо новомучеників та сповідників, які в Україні та в інших землях у ХХ столітті від гоніння безбожників постраждали.
Своє служіння всі святі звершували не лише за земного життя і в минулому – вони і нині звершують його. Бо у Бога немає мертвих, у Нього всі – живі. Тому хоча за плоттю і відійшли прославлені Церквою святі угодники від життя світу цього – але духом своїм вони живі у Бога, і безперестанно моляться за наш народ, бо і вони належать до нього. Вони моляться за Україну, бо і для них вона – Батьківщина і рідна земля.
Тож радіймо, що маємо серед наших рідних і предків сонм святих Божих, звертаймося до них про молитву і берімо приклад з їхнього життя, віри та подвигів. А також просімо у них про допомогу в нашій нинішній праведній боротьбі з окупантом, з ненаситним ворогом. Всі святі землі Української, моліть Бога за нас!
************
On the second Sunday after Pentecost, our Church commemorates all the saints who shone forth in Ukraine-Rus. We glorify those saints who are close to us by birth and place of residence, who served and performed feats in the lands of our native region, perfected themselves in virtue, and bore witness to their faith through martyrdom.
Our Church has a host of Ukrainian saints—clergy, as well as devout Christian laypeople—who pleased the Lord through their earthly lives and labors. The very first centuries of the Christian faith in the Kyiv Rus’ were marked by the appearance of holy martyrs, among whom are the well-known names of Saints John and Theodore, who were Christians from the Varangians. Among the Ukrainian saints are also great princes who wisely ruled their people (for example, the Holy Equal-to-the-Apostles Princes Volodymyr and Yaroslav and Princess Olha) princes who resisted violence with their gentleness (the passion-bearing princes Borys and Hlib), the founders of monastic life in our land (the Venerable Anthony and Theodosius of the Caves), and numerous martyrs, venerables, and righteous ones.
And how many holy hierarchs have glorified the Ukrainian land through their archpastoral labors! Saint Hilarion, Metropolitan of Kyiv and All Rus’, the first Ukrainian to hold the Metropolitan See of Kyiv, was also known as a monastic ascetic. In his cave on the slopes of the River Dnipro, the Venerable Anthony settled after returning to his homeland from Mount Athos. Saint Petro Mohyla left an invaluable legacy of concern for ecclesiastical piety and the spread of Orthodox education. And many, many others!
The saints of the Ukrainian land are our spiritual fathers and mothers; they are our teachers and mentors. By learning from their lives, we grow in the understanding that the Ukrainian people are in no way inferior to other nations among whom God has glorified His saints. For the message preached by the apostles was also heard among our ancestors. From our lineage came multitudes of righteous people.
And not only in ancient times—the times of princes and Kozaks—but also in the recent past, our land has produced outstanding saints. Today we also honor the new martyrs and confessors who suffered persecution at the hands of atheists in Ukraine and other lands during the 20th century.
All the saints performed their ministry not only during their earthly lives and in the past—they continue to perform it even now. For with God there are no dead; with Him, all are alive. Therefore, although the saints glorified by the Church have departed from this world in the flesh—they live in God by their spirit and pray ceaselessly for our people, for they too belong to it. They pray for Ukraine, for to them, too, it is their homeland and native land.
So let us rejoice that we have among our kin and ancestors a host of God’s saints; let us turn to them for prayer and take an example from their lives, faith, and deeds. And let us also ask them for help in our current righteous struggle against the occupier, against the insatiable enemy. All the saints of the Ukrainian land, pray to God for us!
У другий недільний день після П’ятидесятниці наша Церква згадує Всіх святих, які в Україні-Руси просяяли. Ми прославляємо тих святих, хто близький нам за родом і місцем життя свого, хто в землях нашого рідного краю ніс служіння та звершував подвиги, довершувався у чеснотах, засвідчував віру через мучеництво.
Наша Церква має сонм українських святих – священнослужителів, а також благочестивих християн-мирян, які своїм земним життям і працею догодили Господу. Вже перші віки християнської віри в Київській державі ознаменовані появою святих мучеників, серед яких відомі імена святих Іоана та Федора, що були християнами з варягів. Серед українських святих також великі князі, які мудро керували своїм народом (наприклад, святі рівноапостольні князі Володимир і Ярослав та княгиня Ольга), князі, які опирались насильству своєю лагідністю (князі-страстотерпці Борис і Гліб), засновники монашого життя на нашій землі (преподобні Антоній і Феодосій Печерські), численні мученики, преподобні і праведні.
А скільки святителів прославили українську землю своїми архіпастирськими трудами! Святий Іларіон, Митрополит Київський і всієї Руси, перший українець на Київській митрополичій кафедрі, відомий також як чернець-подвижник. У його печері на схилах Дніпра оселився після повернення на батьківщину з Афону преподобний Антоній. Святитель Петро Могила залишив неоціненний скарб турботи про благочестя церковне та поширення православної освіти. І багато-багато інших!
Святі землі Української для нас – духовні батьки й матері, вони наші вчителі й наставники. Навчаючись від життя їхнього, ми утверджуємося у розумінні того, що й український народ ні чим не менший серед інших народів, серед яких Бог прославив угодників Своїх. Бо і серед наших предків звучала проповідь з вуст апостольських. З нашого роду вийшли сонми праведників.
І не лише у давніх часах, князівських, козацьких, але і у близькому минулому наша земля має видатних святих. Ми сьогодні також вшановуємо новомучеників та сповідників, які в Україні та в інших землях у ХХ столітті від гоніння безбожників постраждали.
Своє служіння всі святі звершували не лише за земного життя і в минулому – вони і нині звершують його. Бо у Бога немає мертвих, у Нього всі – живі. Тому хоча за плоттю і відійшли прославлені Церквою святі угодники від життя світу цього – але духом своїм вони живі у Бога, і безперестанно моляться за наш народ, бо і вони належать до нього. Вони моляться за Україну, бо і для них вона – Батьківщина і рідна земля.
Тож радіймо, що маємо серед наших рідних і предків сонм святих Божих, звертаймося до них про молитву і берімо приклад з їхнього життя, віри та подвигів. А також просімо у них про допомогу в нашій нинішній праведній боротьбі з окупантом, з ненаситним ворогом. Всі святі землі Української, моліть Бога за нас!
