New Hope Church for All Nations, Detroit

09/06/2026

09/01/2026

Чи залишилося в цьому божевільному світі місце для любові?

Коли навколо стільки тривоги, конфліктів, болю й розділення, любов іноді здається чимось надто крихким і майже неможливим.

Але Біблія говорить напрочуд просто:

«Бог є любов».
1 Івана 4:8

Минулої неділі в нашій церкві проповідував пастор Willie Berry. Темою його проповіді була любов — любов, яка починається в Богові й стає видимою через нас: у тому, як ми ставимося одне до одного, як прощаємо, приймаємо, підтримуємо й залишаємося поруч.

Дякуємо пастору Willie Berry за служіння та за Слово, яким він поділився з нашою церквою.

І особлива подяка Piterova за чудовий переклад і допомогу в тому, щоб це Слово було почуте кожним. ❤️

А як думаєте ви: чи залишилося сьогодні місце для справжньої любові? Що означає любити по-християнськи у світі, який дедалі частіше вчить нас віддалятися, захищатися й відповідати злом на зло?

07/17/2026

📸 З радістю ділимося фотографіями з нашого пікніка! ☀️

Це був чудовий день, сповнений щирого спілкування, усмішок, пісень, смачної їжі та теплої атмосфери. Дякуємо кожному, хто був з нами й зробив цей день особливим. ❤️

Окрема подяка Anastasiia Ma за чудові світлини, які зберегли для нас ці теплі моменти. 🌿

Приємного перегляду! 😊

07/17/2026

Є питання, яке ми майже ніколи не ставимо собі.

А якщо Бог захоче сказати мені правду… чи зможу я її почути?

Ми часто молимося:

«Господи, говори до мене».

Але чи готові ми почути відповідь?

Бог говорить через Писання.

Через обставини.

А іноді — через людину.

Але якщо я роками захищав свою неправду…
Якщо навколо мене виросла фортеця з виправдань…
Якщо я поступово змусив замовкнути всіх, хто міг сказати мені неприємну правду…

Як тоді істина увійде в моє життя?

Після гріхопадіння Адам не побіг до Бога.

Він сховався.

Ми робимо те саме.

Виправдовуємося.

Пояснюємо.

Захищаємося.

Однією з ознак того, що ми почали захищати не істину, а себе, стає постійна оборонна позиція.

Мені не можна зробити зауваження.

Мені не можна заперечити.

Будь-яка незгода сприймається як напад.

І тоді відбувається найсумніше.

Не Бог перестає говорити.

Ми перестаємо залишати Йому можливість бути почутим.

Коли Давид згрішив, Бог послав до нього Натана.

Не підлесника.

Не людину, яка сказала б:

«Усе правильно. Ти маєш право. Ти ж цар».

А людину, яка принесла світло.

Давид міг прогнати його.

Міг покарати.

Але він почув.

А до іншого правителя Бог також послав пророка.

Іван Хреститель прямо сказав Іродові:

«Не годиться тобі мати дружину брата твого».

Ірод також почув правду.

Але не покаявся.

Спочатку він посадив пророка до в’язниці.

А потім голову Івана принесли на блюді.

Одному цареві принесли правду — і він схилив голову перед Богом.

Іншому принесли правду — і він наказав відрубати голову тому, хто її сказав.

Ось наскільки по-різному людина може вчинити з голосом Божим.

Можна дозволити істині зруйнувати свою неправду.

А можна знищити того, хто цю істину приніс.

Не обов’язково відрубувати пророкові голову.

Іноді достатньо просто зробити так, щоб більше ніхто ніколи не наважився сказати тобі правду.

І тоді навколо тебе залишаться лише ті, хто мовчить, погоджується і береже твої виправдання.

Але їхнє мовчання не означатиме, що ти правий.

Воно означатиме лише те, що говорити з тобою стало марно або небезпечно.

Тому, коли ми молимося:

«Господи, говори до мене»,

варто запитати себе:

Чи залишив я у своєму житті хоча б одні двері, через які Його правда може увійти?

І якщо Бог пошле до мене мого Натана —

чи почую я його?

Чи змушу замовкнути?

Ми не можемо подолати те, чого не визнаємо.

А світло — це не вторгнення.

Це подарунок, який Бог усе ще готовий дати.

07/11/2026