10/19/2024
У персональній історії кожного з нас настане мить, коли Господь запитає: “Що ти зробив для Лазаря?” Уважно перечитуючи притчу, бачимо, що Спаситель не говорить, що багатий був лютим грішником. Проходячи повз Лазаря, багач не копав його ногою, не плював у бік жебрака, не називав його п’яницею, ледарем чи неробою, не порівнював із сміттям, не наказував слугам проганяти бідолаху. Навпаки, багатий дозволяв Лазарю просити милостиню коло своїх воріт, можливо, іноді подавав йому якусь монету і щоденно давав можливість харчуватися недоїдками зі свого столу. Цей убогий харч давав Лазарю можливість виживати, а багатому, до певної міри, відчувати себе добродійником. Гріх багача полягав не в тому, що він зробив Лазарю, а в тому, що він для нього не зробив…
Мало що змінилося з часу, коли Христос оповів цю притчу. Світ і далі живе за законом джунглів, де дужчий виживає за рахунок слабшого. Завжди були і, напевно, завжди будуть багаті та бідні. Одні мають із надлишком, інші не можуть прохарчуватися.
Звичайно, це не наша провина, що ми живемо у багатій Америці, як немає провини мільярдів, що живуть у бідних державах. Подібно, як багатий давав Лазарю крихти зі свого столу, кожен aмериканець жертвує бідним крихти зі свого прибутку. В середньому, за рік, кожен християнин США жертвує бідним суму, що дорівнює ціні обіду в Макдональдсі. Задумаймося над цим, бо кожному прийде час стати на суд перед Богом…
Притча про багача і Лазаря, Lodovico Pozzoserrato