14/08/2026
Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії
Тропар (глас 1):
У Різдві дівство зберегла Ти,* в успенні світа не оставила Ти, Богородице.* Переставилася Ти до життя, бувши Матір’ю Життя.* І молитвами Твоїми* ізбавляєш від смерти душі наші.
Свято Успення Богородиці — одне з найважливіших у церковному календарі. Вона, Найдостойніша, перевищує всяке єство ангельське і чоловіче. Вона — Жезл, на якому розпустився Цвіт Христос. Вона — Діва перед Різдвом, Діва в Різдві і Діва після Різдва.
Хоча про життя Богородиці після Вознесіння Ісуса в Діяннях апостолів майже нічого не сказано, Церква зберігає передання. Переживши Свого Сина, Пречиста Діва часто відвідувала місця, освячені Його перебуванням, молячись на Єлеонській горі та біля Гробу Господнього. Апостоли та вірні ставилися до Неї з глибокою пошаною, як до найсвятішої після Христа. Її молитви скріплювали їх і наповнювали їхні серця любов’ю до Бога.
Коли настав час Її успення, Господь, за молитвою Пречистої, чудесним способом зібрав біля Неї всіх апостолів, окрім Томи. Ангел Гавриїл сповістив Її про хвилину переходу до життя вічного. Оточивши убоге ложе, апостоли та вірні бачили, як лице Богородиці сяяло надзвичайним блиском святості. Сам Син Її Христос Спаситель підносився над Нею з ангелами, а хори небесні співали: “Радуйся, благодатна”. Вона духом пригорнула всіх своїх дітей, доручила їх Синові, і Він віддав світ під опіку Її материнства.
Пречиста Діва померла, і Її тіло було поховане в Гетсиманії. На третій день прибув апостол Тома. Разом з іншими апостолами він пішов до гробу, та знайшов його порожнім: залишилася лиш плащаниця. Тоді всі повірили, що Христос воскресив тіло Богородиці і переніс Її до неба. Ця віра в тілесне вознесіння Матері Божої пережила віки.
Тепер Вона, Цариця в золоті офірськім, стоїть праворуч Христа, як жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. Ангели дивуються, як Діва сходить із землі на небо, а ми співаємо: “Хваліте Ім’я Господнє... який на престол слави возніс Царицю неба і дав нам Матір, Заступницю та спасіння християнського роду”.
Місце поклоніння
Гріб, де поховали Пречисту Діву, віддавна був у великій пошані. Імператор Теодосій Великий збудував тут величну церкву, яку спалили перси. Пізніше, під час хрестових походів, зведено церкву, що стоїть і нині. Понад землею видно лише невеличку капличку, а сходи ведуть до підземелля. Там, у підземній церкві, майже посередині, стоїть каплиця з гробом Пречистої Діви. Ось тут колись спочивало тіло Богородиці.
