Basilica minore di Santa Sofia Прокатедральний Собор Святої Софії в Рим

10/09/2026

У Римі вшанували пам’ять Патріарха Йосифа Сліпого
6 вересня у Патріаршому Прокатедральному Соборі Святої Софії в Римі молитвою вшанували Патріарха Йосифа Сліпого у 42-гу річницю його відходу до вічності. Панахиду очолили владика Ігор Ранця та владика Маріуш Дмитерко.

У молитві взяли участь духовенство та вірні Собору. Після панахиди архієреї разом із присутніми спустилися до крипти Собору, де зберігається частина тлінних останків Патріарха Йосифа Сліпого. Біля місця поховання вони запалили свічки пам’яті та помолилися за упокій душі великого ісповідника віри та духовного провідника українського народу.

10/09/2026

«Чи справді ми до кінця розпізнали, хто є оцей Ісус Христос?»

6 вересня у Патріаршому Прокатедральному Соборі Святої Софії в Римі відбулася Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Ігор Ранця, єпископ Паризької єпархії Святого Володимира Великого у співслужінні з Владикою Маріушем Дмитерком, єпископом-помічником Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. У богослужінні також взяли участь о. Дмитро Кудін, віцеректор Собору Святої Софії, митрофорний протоієрей Василь Говгера, о. д-р Атаназій Маквей та диякон Михайло Кузь.

Богослужіння супроводжував співом український фольклорний ансамбль «Eteria».

У проповіді владика Ігор, коментуючи недільне Євангеліє, звернув увагу на небезпеку зосередитися на численних приписах, правилах і зовнішніх елементах церковного життя та втратити з поля зору їхню основу — любов до Бога і ближнього. За словами єпископа, ще більшою є небезпека, коли, знаючи Писання і дотримуючись релігійних практик, людина не розпізнає самого Христа.

«Чи справді ми до кінця розпізнали, хто є оцей Ісус Христос?» — закликав замислитися владика Ігор, наголосивши, що християнське життя покликане вести не лише до виконання приписів, але до особистого пізнання Ісуса Христа як Месії та Спасителя. Це пізнання, за його словами, має вже тут, на землі, ставати джерелом радості й готувати людину до вічного життя з Богом.

Владики Ігор Ранця та Маріуш Дмитерко цими днями проходять формаційний курс для новохіротонізованих єпископів Католицької церкви.

На завершення Літургії соборовий клир подякував архієреям за спільну молитву та на згадку подарував їм книги про Собор Святої Софії.

05/09/2026

05/09/2026

РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ
З 06 ВЕРЕСНЯ ПО 13 ВЕРЕСНЯ 2026 РОКУ БОЖОГО

28/08/2026

Духовний вимір свободи: у Соборі Святої Софії в Римі відбулася Літургія напередодні Дня Незалежності України

23 серпня у Патріаршому Прокатедральному Соборі Святої Софії в Римі відбулася Божественна Літургія з нагоди Дня Незалежності України. Богослужіння очолив о. д-р Андрій Євчук, дипломат, співробітник Відділу з питань відносин з державами та міжнародними організаціями Державного секретаріату Святого Престолу. Йому співслужили о. Марко-Ярослав Семеген, ректор Патріаршого Прокатедрального Собору Святої Софії та президент Релігійного товариства «Свята Софія», і о. д-р Даниїл Ґаладза, священник Київської Архиєпархії, професор Папського Східного інституту та працівник Дикастерії для Східних Церков.

У своїй проповіді о. Андрій розкрив євангельську притчу про виноградник через призму досвіду українців, які сьогодні живуть далеко від Батьківщини, та наголосив, що любов до України вимірюється не кілометрами чи гаслами, а конкретними діями — чесною працею, вихованням дітей і збереженням віри. Перебування за кордоном він закликав сприймати не як розірваність, а як місію бути «мостом між народами» та гідно репрезентувати Україну у світі. Проповідник застеріг не дозволити виселити Україну з власних сердець і закликав будувати її майбутнє на Христі, щоб патріотизм не перетворювався на ненависть. Найкращою ж шаною для подвигу Героїв має стати наше власне осмислене та чесне життя, адже свобода — це перш за все відповідальність.

Україна як дар: цінність Батьківщини на відстані

Звертаючись до громади, проповідник зазначив, що для українців за кордоном День Незалежності має особливий, дещо болючий відтінок, адже з різних причин вони змушені бачити Батьківщину лише на фотографіях чи через екран телефону. Проте «є одна річ, якої відстань не може забрати. Україна залишається в нашому серці».
Розкриваючи євангельську притчу про господарів виноградника, о. Андрій підкреслив, що Бог довірив людині життя, родину, віру, мову, культуру та історичну пам’ять. З огляду на це Україна є не просто територією, визнаною міжнародними інституціями, а Божим даром і відповідальністю. Іноді Господь допускає, щоб людина опинилася далеко, аби вона по-новому побачила цінність того, що їй було подаровано.

Любов, що приносить плоди: іспит сумління для українця

Проповідник закликав переосмислити звичне запитання про те, що нам дала Батьківщина, і замість цього запитати себе: «Які плоди ми приносимо для нашої України, для Бога, для Церкви?». Любов до України повинна мати конкретні вияви — у правді, чесності, милосерді, пошані до інших, працелюбності та вірі.

У цьому контексті о. Андрій наголосив, що любов, яка приносить плоди, можлива на відстані так само, як можлива й безплідна любов удома: «Можна жити за тисячі кілометрів від України і все одно щодня приносити їй добрі плоди. Як рівно ж можна жити в Україні і не приносити жодного плоду». Коли мати виховує дітей у любові, батько чесно працює, а громада береже мову та молитву — вони будують Україну. Натомість бідою є громади, що перетворюються на місце сварок та взаємних образ, адже Україна починається в серці кожного.

Найбільшою небезпекою за кордоном священник назвав байдужість та зраду власного коріння — ситуацію, коли людина дозволяє «виселити Україну з нашого серця». Справжня ж християнська любов завжди керується питанням: «Що я можу зробити?».

Христос як фундамент: захист від безнадії, ненависті та помсти

Переходячи до образу каменя, який відкинули будівничі, проповідник нагадав про досвід самого Христа, розіп’ятого і приниженого, через Хрест якого відкрилася дорога до Воскресіння. Оскільки Бог здатний перетворити «те, що люди вважають поразкою, і зробити з нього початок нового життя. Саме тому християнин ніколи не має права на безнадію». Далі проповідник додав: «Ми можемо бачити руїни, які кожного дня транслюються по телебаченні, але Бог бачить можливість нового будівництва. Ми можемо бачити втрати, але Бог може народити з них щось нове, нове милосердя. Ми можемо бачити біль, але Бог здатний перетворити його на співчуття».

Проте єдиним непорушним фундаментом цього відновлення має бути Христос, а не політична ідеологія чи національна гордість: «Бо тільки тоді любов до батьківщини не перетворюється на ненависть до інших. Тільки тоді пам'ять не перетворюється на помсту. Тільки тоді боротьба за справедливість не знищує в нас милосердя. Тільки тоді свобода не перетворюється на егоїзм».

Місія діаспори та пам'ять про подвиги Героїв

Проповідник закликав дивитися на проживання між двома світами «не як на розірваність, а як на покликання бути мостом. Мостом між людьми, мостом між культурами, мостом між Україною і країнами, які нас прийняли». Своїм чесним, християнським, працьовитим життям українці за кордоном мають дати побачити іншим, якою є Україна та яким є український народ.

Окрему увагу о. Андрій приділив вшануванню тих, хто віддав життя за незалежність. Їхня жертва ставить перед кожним запитання: «Що ми зробили з тією свободою і незалежністю, яку допомогли вони нам зберегти?». Найкращою пам'яттю про полеглих має стати не лише хвилина мовчання, а змістовне та чесне життя: родина, виховання дітей, праця, молитва і «любов до України без ненависті до людини».

Християнська надія та дієвий зміст гасла «Слава Україні!»

Згадуючи візит Папи Івана Павла II до України 25 років тому та його слова про «час надії і відваги», проповідник пояснив, що християнська надія — це не наївний оптимізм, що очікує, а довіра до Бога, яка дає силу чинити добро навіть тоді, коли результату ще не видно.

Він також підкреслив, що гасло «Слава Україні!» має бути молитвою і дією — коли в державі шанують життя, дитина зростає в любові, літні люди не почуваються покиненими, сильний допомагає слабшому, а правда є дорожчою за особисту вигоду.

У підсумку проповіді о. Андрій запропонував присутнім орієнтир: «Свобода – це не право, це відповідальність. А Христос, Христос є наш наріжний камінь, на якому ми маємо будувати все наше життя».

Після завершення Божественної Літургії духовенство та віряни вирушили до пам’ятника Тарасові Шевченку, де спільно виконали Державний Гімн України. Зі словом до присутніх звернувся о. Марко-Ярослав Семеген, закликавши кожного бути гідним християнином та вірним сином і донькою свого народу.

Урочистість продовжилася мистецьким заходом, під час якого присутні мали змогу насолодитися виступом музичного гурту «Етнофорум» та зануритися у світ українського слова завдяки поетичним читанням авторських віршів Богдана Фесика.

27/08/2026

Запрошуємо! Ця музика торкнеться вашої душі.

26/08/2026

У 35-ту річницю відновлення Незалежності дипломати з 30 країн об'єдналися в молитві за Україну у Соборі Святої Софії в Римі

РИМ — 24 серпня. У Патріаршому Прокатедральному соборі Святої Софії в Римі відбулася Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди 35-ї річниці відновлення незалежності України. У Літургії взяли участь духовенство, українська громада та численні представники дипломатичних місій, акредитованих при Святому Престолі.

Божественну Літургію очолив владика Григорій Комар, Апостольський адміністратор Апостольського Екзархату в Італії, у співслужінні з владикою Іринеєм Біликом, каноніком Папської базиліки Санта-Марія-Маджоре. У богослужінні взяв участь Архієпископ Мішель Джалах, Секретар Дикастерії для Східних Церков та душпастирі Риму. Серед присутніх був також Надзвичайний і Повноважний Посол України при Святому Престолі та Суверенному Мальтійському Ордені п. Андрій Юраш.

Своєю присутністю, на запрошення Посольства України при Святому Престолі і Мальтійському Ордені, Україну підтримали посли Сполучених Штатів Америки, Уругваю, Аргентини, Філіппін, Японії, Сербії, Франції, Німеччини, Гани, Гватемали, Польщі, Південної Кореї та Великої Британії, а також тимчасові повірені у справах і віце-глави дипломатичних місій Чехії, Словенії, Італії, Перу, Угорщини, Австралії, Словаччини, Анголи, Іспанії, Чилі, Хорватії, Ірландії, Грузії, Іраку, Болгарії та Боснії і Герцеговини. До спільної молитви долучилася також представниця Делегації Європейського Союзу в Римі. Суверенний Мальтійський Орден був представлений своїм послом у Гамбії та президентом Всеіталійської допомогової фундації «Misericordie» Доменіко Джані.

У проповіді владика Григорій Комар наголосив, що незалежність України є Божим даром, який водночас покладає на народ відповідальність. Він нагадав, що відновленню незалежності – це «плід великої жертви та прагнень багатьох поколінь перед нами».

Говорячи про ціну свободи в умовах повномасштабної війни, архієрей зазначив: «Україна спливає кров'ю за своє прагнення бути незалежною державою» бо, щоб ми залишалися вільним народом, наші воїни захисники віддають свої життя.
Владика Григорій підкреслив, що незалежність має не лише політичний, але й духовний вимір: «Бо не можна бути незалежним, не будучи вільним. А свобода – це вже є духовне поняття». Він пояснив, що свобода народжується з усвідомлення людської гідності, Божого синівства та дарованих Богом прав.

День Незалежності, за словами владики, є також нагодою для особистого іспиту сумління щодо відповідальності за майбутнє України. «Ми себе чесно питаємо перед обличчям Божим, чи ми все зробили для того, щоб Україна залишилася незалежною державою?» — сказав архієрей, закликаючи не дозволяти байдужості чи самозаспокоєнню віддалити нас від реальності війни.

Завершуючи проповідь, владика Григорій закликав молитися за український народ, державну владу, тих, хто страждає, та передусім за захисників України: «Молимося за наших воїнів, щоб Господь Бог їм дарував багато сили і мужності. щоб вони вийшли переможцями у цій війні, яку розв'язала проти нас росія».

Після Літургії до присутніх звернувся ректор Собору о. Марко-Ярослав Семеген. Він подякував усім за спільну молитву та висловив особливу вдячність владиці Григорію Комару, Архієпископу Мішелю Джалаху, Генеральному директору Фундації «Міґрантез» П’єрпаоло Фелліколо, та дипломатам за їхню присутність і молитву. Через монсеньйора П'єрпаоло Феліколо отець ректор передав слова вдячності кардиналові Маттео Марії Дзуппі за підтримку України та за працю Фундації Migrantes Італійської Єпископської Конференції.

До присутніх звернувся також Надзвичайний і Повноважний Посол України при Святому Престолі та Суверенному Мальтійському Ордені п. Андрій Юраш. У своєму слові він подякував дипломатам за участь у богослужінні та за спільну молитву за Україну і за справедливий мир. Зокрема прозвучали слова вдячності всім, хто стоїть разом з Україною та допомагає їй відстоювати й оберігати свою незалежність.

Після виступів присутні виконали та послухали Державний Гімн України на площі перед собором, біля пам’ятника Тарасові Шевченку.

Урочистості з нагоди 35-ї річниці незалежності України у Святій Софії стали нагодою для української громади, духовенства, разом із міжнародною спільнотою, об’єднатися у молитві за Україну, її захисників, перемогу та справедливий і тривалий мир.