Basilica minore di Santa Sofia Прокатедральний Собор Святої Софії в Рим

17/06/2026

У прокатедрі Святої Софії відбулася зустріч із юними свідками війни з Харкова: Україна залишається в центрі уваги Папи Лева та Дикастерії служіння милосердю

10 червня група із 30 дітей та 6 дорослих із Харкова, які перебувають у Римі дорогою до літнього табору в Комо, відвідали Патріарший прокатедральний собор Святої Софії та зустрілися із представниками Дикастерії служіння милосердю (Апостольської елемозинерії). Секретар Дикастерії монсеньйор Романус Мбена разом із підсекретарями тепло привітав юних українців, запевнив у тривалій молитовній та матеріальній підтримці від імені Святішого Отця та вручив їм подарунки. Особливим духовним моментом зустрічі стало вручення кожній дитині Нового Завіту і Псалмів, які подарувала присутня на заході сестра Луїза Цюпа, СНДМ.

У складі української делегації — діти з багатодітних родин, внутрішньо переміщені особи, діти військовослужбовців та тих, хто зник безвісти. Усі вони є парафіянами собору святого Миколая Чудотворця у Харкові або відвідують заняття в місцевому осередку «Карітасу». Юних харків’ян супроводжують директор «Карітас Харків» отець Андрій Насінник, а також сестри монахині Згромадження св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії Олексія Погранична та Єремія Слободюк. Поїздка на реабілітацію, свідчення та відпочинок до італійського міста Комо стала можливою завдяки благодійникам з організацій «Frontiere di pace» та «Amici in cordata».

Під час кількаденного перебування в Римі дітей гостинно прийняли в італійських сім'ях, де вони мають змогу знайти нових друзів та бодай на деякий час повернутися до живого спілкування, адже в Харкові через постійну загрозу обстрілів шкільне навчання проходить в онлайн-форматі. Війна залишила глибокий слід у їхньому повсякденні: діти досі здригаються від звуків цивільних літаків у небі та безпомилково розрізняють типи ворожих дронів і авіабомб за самим лише звуком.

Під час зустрічі у домі Товариства «Свята Софія» монсеньйор Романус Мбена наголосив, що Дикастерія, яку сьогодні очолює Апостольський елемозинарій Архієпископ Луїс Марін де Сан Мартін, незмінно тримає Україну в центрі своєї уваги, продовжує практику гуманітарної допомоги та співпраці, закладену попереднім елемозинарій Його Святості кардиналом Конрадом Краєвським. У розмові також взяли участь пан Лоренцо, відповідальний за фінансові питання Дикастерії, та пан Массімо, який координує діяльність Дикастерії, пов'язану із медичним сектором.

Монсеньйор Романус Мбена відзначив високий рівень взаємодії з українською стороною та висловив глибоку вдячність президенту Релігійного Товариства «Свята Софія» отцю Марку-Ярославу Семегену за ефективну координацію та постійні консультації, завдяки яким Ватикан оперативно реагує на потреби постраждалих. Завдяки цій синергії та співпраці з «Banco Farmaceutico» до України вже доправлено 152 вантажівки гуманітарної допомоги, які включали вантаж від Святішого Отця та, зокрема, медикаменти. Отець Марко, цитуючи кардинала Конрада Краєвського, зазначив, що Апостольська елемозинерія діє як «швидка допомога» від Папи — миттєво реагує на виклики та поспішає туди, де є потреба.

Зі свого боку директор «Карітас Харків» о. Андрій Насінник передав вітання від екзарха Харківського владики Василія Тучапця, який не покидає територію екзархату від початку повномасштабного вторгнення, та розповів про драматичну ситуацію в регіоні, куди щодня евакуюють по три-чотири сотні людей із Донецької та Луганської областей. Він підкреслив, що опіка з боку Апостольського елемозинарія та допомога від Святішого Отця є життєво необхідним джерелом для забезпечення новоприбулих продуктами й ліками. На знак вдячності делегація передала для елемозинарій Його Святості архієпископа Маріна де Сан Мартіна офіційну подяку від Шевченківської громади Куп'янського району, солодощі з незламного Харкова, а також тубус, який діти власноруч розписали традиційними українськими орнаментами. Сестра Олексія Погранична висловила глибоку вдячність Папі за те, що українці в часі лихоліття не почуваються забутими.

Візит дітей з Харкова до Рима продовжився духовною та культурною програмою. Юні паломники та супроводжуючі особи взяли участь у Божественній Літургії в Патріаршому прокатедральному соборі Святої Софії, де о. Марко розповів їм історію храму та його будівничого, а також відвідали з екскурсією кімнату-музей ісповідника віри Патріарха Йосифа Сліпого.

15/06/2026

15/06/2026

Повідомляємо, що 14 червня 2026 року, після боротьби з важкою недугою, Орест Ільо повернувся до дому Небесного Отця на 38-му році життя.

​Спільнота Патріаршого Прокатедрального собору Святої Софії висловлює щирі співчуття родині, близьким та всім, хто любив і знав Ореста.

​Закликаємо всю нашу парафіяльну спільноту до молитви за його сім’ю та за упокій душі новопреставленого Ореста.

Вічна йому пам'ять.

14/06/2026

РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ
З 14 ЧЕРВНЯ ПО 21 ЧЕРВНЯ 2026 РОКУ БОЖОГО

08/06/2026

У неділю Всіх святих українського народу в соборі Святої Софії в Римі молилися за українських воїнів та дякували іноземним гостям за солідарність.

7 червня 2026 року, у Неділю всіх святих українського народу, у Патріаршому прокатедральному соборі Святої Софії в Римі відбулася урочиста Божественна Літургія. Богослужіння очолив о. Андрій Євчук, дипломат, співробітник Відділу з питань відносин з державами та міжнародними організаціями, Державного секретаріату Святого Престолу, у співслужінні з Ректором собору о. Марком-Ярославом Семегеном, о. Іваном Ружічкою, Секретарем Конференції єпископів Словаччини, о. Юраєм Сабадосом, Адміністратором офісу генерального серетаріату Конференції єпископів Словаччини, а також о. Паоліном Сабуі — працівником Апостольської нунціатури в Кіншасі (Демократична Республіка Конго) та делегатом Університету Святого Хреста в Конго.

У своїй проповіді о. Андрій закликав вірян заглибитися в Божий шлях святих українського народу, роздумував над святістю та значенням євхаристійного життя через призму покликання апостолів.

Проповідник наголосив, що цінність людського буття вимірюється не матеріальними статками, а присутністю в ньому Бога:
«Наше життя без Євхаристії, духовне життя, не має жодної цінності. Ми можемо прожити більше, ніж сто років, але якщо в нашому житті не було життя з Богом, то який воно сенс має? Що ми доброго зробили? Нагромадили статки, безліч друзів, ще багато чого іншого, багато дипломів. Але чи було там місце для Бога? Ні. То цінність ніяка. І навпаки, навіть якщо ми провели дуже скромне, тихе життя, але якщо в тому житті завжди був присутній Господь, тоді це є найбагатша людина, яку ми можемо зустріти».

Окрему увагу ієрей звернув на подвиг новомучеників УГКЦ, які лишилися вірними Христові та Його Церкві перед обличчям тоталітарного режиму:
«Ці святі українського народу, яких ми згадуємо... серед них є безліч убогих людей, які віддали своє життя мученичною смертю, не зрадивши Бога, не зрадивши Церкву, не зрадивши свою віру і єдність з Петром... Та єдність, за яку померло безліч наших єпископів, священників, монахів і звичайних людей, такі, як ми з вами. Вони віддали своє життя не зрадивши Христа. Коли відкрилися архіви КДБ і там можна було прочитати свідчення тих допитів, тортур і мук наших людей, ми можемо подивлятися... Тим атеїстам було важко усвідомити, що у житті, для якого ми народжені, є щось найцінніше, є щось вічне, що навіть диявол не може зруйнувати».

На завершення проповіді о. Андрій закликав молитися з глибокою довірою за навернення грішників, мир в Україні та захист українських воїнів: «Нехай усі святі українського народу, яких сьогодні ми спогадуємо, будуть для нас тим проводом, тими нашими світилами і тими заступниками нас з вами, особливо наших воїнів, які бережуть те, що є найцінніше».

Після завершення Літургії ректор собору о. Марко Семеген привітав іноземних гостей. Звертаючись до о. Паоліна Сабуі, він підкреслив духовний міст між українським та конголезьким народами, яких єднає досвід мучеництва: «Мучеництво — це вираження святості через вірність, яка є даром, укоріненим у Христі. Тому між нашими народами існує цей дуже міцний міст мучеництва, яке береже Церкву, береже вірних і береже шлях до проповіді Євангелія».

Вітаючи словацьких гостей, о. Марко висловив щиру вдячність Конференції єпископів та всьому народу Словаччини за солідарність і прихисток для українських біженців під час війни: «Я вірю, що ця відкритість Словацької Церкви та словацького народу повернеться багатьма позитивними аспектами». Ректор додав, що країни, які постраждали від комунізму, глибоко єднає мучеництво та вірність Католицькій Церкві та Євангелію.

У своєму вітальному слові секретар Конференції єпископів Словаччини о. Іван Ружічка зазначив: «Для нас велика честь бути з вами, молитися з вами і знову зміцнювати той міст близькості до українського народу... Це справді дар Провидіння, що сьогодні ми можемо бути з вами, молитися разом, приносити до Церкви, у своїх молитвах і думках, усі ваші намірення.

Для мене це великий дар, і я кажу це від імені всієї Словаччини: ми знаємо Україну не як географічну точку чи просто наших сусідів з іншою культурою, а як друзів. І це для нас дуже, дуже великий дар».

Отець Іван також згадав про нещодавню зустріч директорів «Карітасу» України та Словаччини, підкресливши, що особисті зустрічі найкраще виявляють близькість між людьми, а єдність, покладена в руки Бога під час Євхаристії, дає сили допомагати та молитися один за одного. Своє слово словацький гість завершив гаслом: «Слава Україні!»

06/06/2026

РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ
З 07 ЧЕРВНЯ ПО 14 ЧЕРВНЯ 2026 РОКУ БОЖОГО

04/06/2026

У Римі при Товаристві «Свята Софія» вчергове роздали гуманітарну допомогу українським родинам

30 травня 2026 року при Релігійному товаристві «Свята Софія» в Римі відбулася чергова роздача гуманітарної допомоги для українців, які через війну опинилися в Італії та потребують підтримки. Цього разу допомогу отримали близько 130 українських сімей - переважно люди похилого віку, матері з дітьми, особи, які проходять лікування або перебувають у складних життєвих обставинах. Ініціатива стала можливою завдяки підтримці жертводавців та волонтерів, які від початку повномасштабної війни допомагають українцям далеко від рідного дому.

Як розповів ректор Прокатедрального собору Святої Софії о. Марко Семеген, ця діяльність народилася як відповідь на виклики перших місяців війни: «Все почалося як виклик потреби часу. Коли до Італії прибули тисячі українських біженців, ми побачили конкретні потреби людей. Спершу це були одяг і взуття для дітей та підлітків, а згодом допомога розрослася до системної підтримки тих, хто найбільше її потребує».

Сьогодні роздача гуманітарної допомоги стала одним із важливих напрямків служіння української громади в Римі. Водночас, за словами священика, люди приходять сюди не лише за матеріальною підтримкою. «Мені було приємно побачити, що значна частина людей перед отриманням допомоги заходить до храму. Дехто приходить помолитися, поспілкуватися. На початку ми роздавали молитвенники та Нові завіти, бувають моменти, коли ми молимося разом. Для багатьох це не лише матеріальна, а й духовна підтримка» - розповідає о. Марко.

Він наголосив, що ця місія органічно продовжує бачення патріарха Йосифа Сліпого, який заснував Святу Софію. «Я думаю, що Сліпий так само би робив. Він відповідав на виклики часу. Але його знаменита думка: "Буде земля - буде хата, буде хата - будуть люди", фактично стала фундаментом цього місця. Він розумів, що українцям потрібен не лише храм, а простір, де вони зможуть зустрічатися, підтримувати одне одного, зберігати свою віру та ідентичність». Під час повномасштабної війни особливо стало видно, наскільки пророчим було це бачення патріарха. Саме Свята Софія стала місцем, куди українці приходили по допомогу, де формувалися гуманітарні вантажі для України, збиралися пожертви та знаходили підтримку ті, хто був змушений залишити рідний дім через війну. «Якби не було цього місця, ми б сьогодні ставили собі питання: де приймати людей, де зберігати допомогу, де організовувати цю працю. Людей притягує сюди не лише гуманітарна підтримка, а й сама Свята Софія як духовний дім українців у Римі», - підкреслив о. Марко.

До служіння традиційно долучаються й сестри Служебниці, які від початку війни підтримують гуманітарні ініціативи для українців. Сестра Софронія Данилюк, СНДМ, розповіла, що для сестер така праця є природним продовженням їхнього покликання: «Це частина нашої харизми - служити ближнім, особливо потребуючим. Люди приходять сюди не від доброго життя. Вони потребують різної допомоги, а ми стараємося внести свою частку в це служіння. У ближньому ми бачимо Бога».

Про важливість таких зустрічей розповіла одна українка, яка разом із донькою, яка має особливі потреби, приїхала до Італії у 2022 році: «Це підтримка не лише в матеріальному плані. Коли ми приїжджаємо сюди, то обов’язково йдемо до церкви, зустрічаємо своїх людей, говоримо між собою.»

04/06/2026

Українські паломники з Рима відвідали місце першого Євхаристійного чуда

У вівторок, 2 червня 2026 року, група паломників від Прокатедрального собору Святої Софії в Римі здійснила прощу до Базиліки святої Христини в Больсені - місця, пов’язаного з першим в історії Церкви Євхаристійним чудом.

Серед учасників прощі були о. Марко Семеген, сестри-монахині с. Розалія, с. Софронія СНДМ та с. Доротея ЧСВВ, а також о. Нестор і брат Назар Фірман — студенти Папської колегії святого Йосафата. До паломництва також долучилися українці з різних міст Італії.

Проща відбулася в наміренні за мир в Україні та за особисті потреби учасників. Перед Божественною Літургією паломники відвідали катакомби та місце мученицької смерті святої Христини. Також вони мали нагоду побачити реліквію, пов'язану з Євхаристійним чудом, яке сталося в Больсені у 1263 році.

О. Марко Семеген поділився, що такі паломництва допомагають не лише духовно зростати, але й підтримують українців, які живуть і працюють далеко від дому. «Для нас дуже важливо організовувати такі поїздки, особливо для жінок, які працюють у сфері догляду за літніми та хворими людьми. Вони часто працюють практично безперервно, тому зміна середовища, спільна молитва та можливість побути разом допомагають їм відновити сили».

За словами о. Марка, під час подорожі паломники молилися, співали духовні та народні пісні, ділилися своїми переживаннями та радістю від спільно проведеного часу. «Ми хотіли хоча б на один день вирвати людей із рутини. Це має духовний вимір, але також допомагає відчути підтримку спільноти та трохи відпочити душею».

04/06/2026

«Маленький камінець великої мозаїки перемоги»: у Римі відбулася чергова «Тепла Вечеря»

30 травня 2026 року у дворі Прокатедрального собору Святої Софії в Римі відбулася чергова благодійна «Тепла Вечеря» - особлива подія, яка вже стала доброю традицією для української громади. Під оливковими деревами були накриті святково прикрашені столи, мерехтіли свічки, пахло домашніми українськими стравами, а вечір розпочався спільною молитвою. На гостей чекали живі свідчення, виступи волонтерів, музика, ігри, розіграші, благодійний аукціон, полька та вальс, які об’єднали присутніх у теплій родинній атмосфері.

Організацією заходу займаються Товариство «Свята Софія», Конгрес українців в Італії та численні волонтери, які допомагають із кухнею, декором і проведенням вечора. «Коли ми починали створювати "Теплу Вечерю", нас було лише троє. Ми одразу зійшлися на тому, що це має бути не просто частування, а справжня естетика: вишукана подача та смачна, якісна кухня. За останні роки Україна неймовірно змінилася - зараз у нас приділяють величезну увагу деталям, стилю та візуальній культурі. Нам дуже хотілося передати цю атмосферу тут, у Європі, щоб гідно та красиво представити сучасну українську гастрономію», - розповідає Леся Романів.

За її словами, усі частування від першої вечері й до сьогодні готують п’ятеро незмінних волонтерів - учителі Української католицької школи «Свята Софія» та батьки учнів. «Тепла Вечеря» відбувається приблизно раз на три місяці та зазвичай приурочена до великих свят - Різдва, Великодня чи Покрови. Це нагода для українців у діаспорі не лише зустрітися та поспілкуватися, але й разом пережити важливі моменти церковного і народного календаря.

«Я давно виношувала ідею створити середовище, де люди могли б зібратися разом, поговорити, поділитися своїми переживаннями, а іноді навіть поплакати. Для українців далеко від дому дуже важливо мати таке коло однодумців. Але водночас кожна така зустріч має й благодійну мету. Саме тому "Тепла Вечеря" поєднує дві гарні цілі - єднання людей та допомогу Україні», - ділиться Леся Романів.

Ідея проєкту народилася в червні 2025 року. Тоді волонтерка Ірина Тепла, яка свого часу жила та волонтерила в Римі, вирушила на схід України захищати Батьківщину. Вона звернулася до друзів із проханням допомогти придбати дрон вартістю близько шести тисяч євро. Саме для цього було вирішено організувати благодійний вечір. На честь Ірини проєкт отримав назву «Тепла Вечеря». Уже під час першого заходу вдалося зібрати понад п’ять тисяч євро, а позитивні відгуки учасників показали, що ця ініціатива має майбутнє.

Отець Марко Семеген наголошує, що «Тепла Вечеря» - це значно більше, ніж збір коштів. «Це не тільки задля допомоги.
Для мене це також формування нашої діаспори, створення простору, де люди можуть почуватися вільно і бути разом». За його словами, такі зустрічі допомагають об’єднати не лише активних парафіян, а й тих, хто з різних причин рідше бере участь у житті громади. «Це вміння прийняти тих, хто сьогодні має бажання долучитися до чогось доброго і благородного. Через “Теплу вечерю”, українську музику та спільне служіння ми будуємо живу громаду».

З кожною новою вечерею до проєкту долучаються нові люди. Хтось допомагає фінансово, хтось поширює інформацію, а хтось жертвує свій час і працю. Так, цього разу одна з мам учнів, яка не могла бути присутньою на заході, взяла на себе приготування всіх солодощів для гостей. «Такі жести додають сил рухатися далі. Тоді розумієш, що поруч є люди, на яких можна покластися», - каже Леся Романів.

Підсумовуючи значення проєкту, вона наголошує: «Ми розуміємо, що самі по собі не можемо змінити хід війни. Але кожен наш внесок - це камінець великої мозаїки українського волонтерства. Один дрон може врятувати життя, доставити їжу чи допомогти виконати бойове завдання. І хоча один дрон - це небагато, тисячі таких внесків від українців по всьому світу стають великою силою. Ми - лише маленький камінець великої мозаїки перемоги України».

04/06/2026

«Дивишся новини і думаєш: а я чим допоможу?» - історія жінок, які готують для перемоги України

24 травня 2026 року при Прокатедральному Соборі Святої Софії в Римі відбулася чергова благодійна «Домашня кухня» на підтримку України. Після Божественної Літургії охочі могли придбати домашні вареники, солодке, каву та чай, а всі зібрані пожертви були спрямовані на гуманітарні потреби та відправлення вантажів в Україну.

Ініціатором та організатором благодійної ініціативи є о. Марко Семеген, а допомагає йому спільнота «Матері в молитві», яка вже кілька років об’єднує українських жінок у Римі навколо молитви, підтримки одне одного та допомоги Україні. «Дивишся новини і думаєш: а я чим допоможу? Ми молимося. Матері моляться. А що можемо - те робимо: варимо, продаємо, збираємо», - розповідає Світлана Ганчук, яка координує діяльність спільноти.

До організації долучаються близько 10 - 15 осіб: «Отець Марко хоче, щоб це була їжа якнайкраща - не що-небудь і як-небудь, аби лише виручити кошти, а щоб усе було гарне», - усміхається вона. За її словами, домашня кухня при соборі Святої Софії стала не лише способом збору коштів. Для когось це нагода допомогти Україні, а для когось - можливість бодай на кілька годин відчути тепло рідного дому далеко від Батьківщини.