Православна община в Ла Спеції / Comunità Ortodossa a La Spezia

03/06/2026

3 ЧЕРВНЯ ЦЕРКВА ЗГАДУЄ СВЯТИХ ЦАРЯ КОНСТАНТИНА ТА ЙОГО МАТІР ЦАРИЦЮ ЄЛЕНУ

Святий імператор Костянтин був сином цезаря Констанція Хлора, який правив Галлією та Британією.

Величезна Римська імперія була на той час розділена на Західну і Східну, на чолі яких знаходилися два самостійні імператори, які мали співправителів-помічників, одним з яких у Західній частині і був батько імператора Костянтина. Свята цариця Олена, мати імператора Костянтина, була християнкою.

Батько Костянтина не переслідував християн у керованих ним країнах, хоча в решті Римської імперії християни зазнавали жорстоких гонінь.

Після смерті Констанція Хлора його син Костянтин, ставши повновладним правителем Західної частини Римської імперії, видав у 313 році Міланський едикт про віротерпимість. А в 323 році, коли запанував як єдиний імператор над усією Римською імперією, поширив дію Міланського едикту і на Східну частину імперії.

Після 300 років гонінь християни отримали можливість відкрито сповідувати свою віру в Христа. Відмовившись від язичництва, імператор переніс свою столицю на схід, до міста Візантій, яке було перейменовано на Константинополь.

Костянтин усіляко підтримував Церкву, повертав із заслання сповідників-християн, будував храми, дбав про духовенство.

Глибоко шануючи Хрест Господній, імператор хотів знайти і той самий Хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос. На пошуки цієї святині до Палестини вирушила його мати. Хрест був чудовим чином придбаний нею 326 року.

Перебуваючи в Палестині, свята цариця багато зробила на користь Церкви. Вона наказала звільнити всі місця, пов'язані із земним життям Господа та Його Пречистої Матері, від усіляких слідів римського язичництва і розпорядилася збудувати там християнські церкви.

Над печерою Гробу Господнього сам імператор Костянтин наказав спорудити чудовий храм на славу Воскресіння Христового. За свою велику працю на благо Церкви імператор Костянтин і його мати цариця Олена іменуються рівноапостольними.

#УПЦвІталії

12/05/2026

12 травня Православна церква вшановує пам’ять великого подвижника та святого ХХ століття – преподобного Амфілохія Почаївського (1894-1971).

Схиігумен Амфілохій народився у селі Мала Іловиця Волинської губернії (нині Шумський р-н Тернопільської обл.) у благочестивій багатодітній родині Головатюків і був названий у Святому Хрещенні Яковом.

У 1912 році Яків Головатюк був покликаний до війська, де у часи Першої Світової війни виконував обов’язки фельдшера. Наприкінці війни Яків потрапив до австрійського полону, а у 1919 році, з Божою допомогою, повертається додому й допомагає батькам по господарству.

У 1925 році Яків стає послушником у Почаївській Свято-Успенській Лаврі. Гідно виконуючи різні послушання, він удостоївся постригу з ім’ям Іосиф. Дуже швидко по всій Волині пронеслася слава про отця Іосифа як суворого подвижника, вправного костоправа та цілителя. До старовинних стін Лаври рушили селянські вози із хворими не лише з Волині, але й з Буковини, Бессарабії та Галичини.

По молитвах отця Іосифа зцілювались невиліковні каліки, глухі та сліпі. Багатьох людей втішав батюшка у скорботах та життєвих негараздах. Особливо багато людей приходило до отця Іосифа для зцілення від душевних недуг та звільнення від злих духів.

Уникаючи людської слави, отець Іосиф намагався приховувати від людей, даний йому Богом, дар зцілення. Він часто казав: “Ви думаєте, що я святий? Я грішник! А зцілення ви отримуєте по своїх молитвах і по своїй вірі”.

Після війни, коли почало посилюватися гоніння на Церкву, отець Іосиф мужньо викривав безбожність та утверджував людей у Православній вірі. Старець говорив: “Велике щастя, що Господь сподобив нас народитись у Православній вірі та бути православними”.

У часи, коли влада намагалася перетворити Лавру на музей, отець Іосиф був одним з натхненників народного опору беззаконню. Монахи, прості віруючі та паломники піддавались репресіям, засланню та ув’язненню. Першим вирішили закрити для богослужінь Троїцький собор, який своєю візантійською архітектурою та внутрішнім оздобленням особливо дошкуляв безбожникам. Отець Іосиф цілодобово служив у Троїцькому соборі акафісти та молебні над хворими. За це він був ув’язнений у психіатричній лікарні, з якої зміг вийти лише завдяки допомозі своїх духовних чад. Після цього він оселився у свого племінника в рідній Іловиці, де під час тяжкої хвороби приймає схиму з ім’ям Амфілохій.

Після одужання отець Амфілохій продовжує приймати людей, що приїздять до нього з усієї України, Грузії, Молдавії, Середньої Азії та Далекого Сходу. Горе, яке переповнювало людські серця, отець Амфілохій переживав як власне. У літній час старця щодня відвідувало понад 500 осіб. Після молебнів він запрошував усіх до величезного столу на братську трапезу, після якої виконувалися церковні піснеспіви та духовні канти.

Отець Амфілохій передбачив свою смерть. Кілька разів його намагалися отруїти, але милістю Божою отрута не завдавала шкоди старцю. За чотири місяці до своєї смерті він із сльозами сказав: “Ой, як страшно буде, коли замерзла земля вдарятиметься у покришку гробу!”. 1 січня 1971 року він відійшов до Господа. Вірою і милосердям до стражденних отець Амфілохій став живим прикладом благочестя і любові, залишивши про себе пам’ять в серцях віруючих.

Через 30 років, під час яких не припинялися чудесні зцілення на могилі старця, його святі мощі були знайдені нетлінними. Чин прославлення преподобного Амфілохія, за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви, було здійснено 12 травня 2002 року у Свято-Успенському соборі Почаївської Лаври.

#УПЦвІталії

10/05/2026

ХТО ТАКІ САМАРЯНИ?

Самаряни — народ, який виник на території Північного, або Ізраїльського царства, внаслідок змішання євреїв і переселенців. Коли євреїв було відведено у Вавилонський полон, їхні міста (разом зі столицею Самарією) зайняли переселенці.

Ассирійський цар наказав повернути до Самарії одного із взятих у полон ізраїльських священників, щоб він навчив переселенців-язичників боятися і шанувати Бога (4 Цар. 17:27 і далі). Відмовлятися від язичницьких богів при цьому було необов’язково. Після повернення з полону євреї укладали шлюби з переселенцями, а їхніх нащадків стали називати самарянами.

Оскільки самаряни не відкидали язичницьких богів, юдеї, які повернулися з Вавилонського полону, відмовили їм в участі у відбудові храму в Єрусалимі.

Самаряни збудували собі храм на горі Гаризим. Це суперечило юдейським уявленням про те, що храм може бути лише в Єрусалимі. Між юдеями і самарянами виник настільки гострий релігійний конфлікт, що вони навіть не спілкувалися між собою.

У Новому Завіті самаряни згадуються кілька разів, зокрема в епізоді бесіди Ісуса Христа із самарянкою біля криниці Іакова на шляху до Єрусалима (Ін. 4). Спомин про цю розмову і про саму жінку звершується у четверту Неділю після Пасхи.

Під час цієї розмови з’ясовується, зокрема, що «юдеї із самарянами не спілкуються» (Ін. 4:9).

Для Христа не існувало подібного поділу між людьми — головним був внутрішній стан і налаштування серця.

Саме у відповідь на щирий інтерес самарянки до питань віри Христос відкрився їй як Месія (хоча тоді Він не говорив про це навіть апостолам).

В одній із притч Ісуса Христа (Лк. 10:33–35) саме милосердний самарянин наводиться як приклад виконання заповіді про любов (Лев. 19:18).

Перші християни-неєвреї з’явилися саме серед самарян (Діян. 8:5–25; 9:31).

#УПЦвІталії

07/05/2026

09/04/2026

Дорогі брати і сестри!

Цього року у нашому місіонерському осередку в Ла Спеції пасхальні богослужіння звершуватися не будуть.

Тому щиро запрошуємо вас приїхати на спільну молитву до нашої парафії в Форте дей Мармі де звершує служіння наш настоятель о. Іоанн.

Найбільші християнські свята особливо важливо зустрічати разом, як одна духовна родина, у спільній молитві та радості Воскресіння Христового.

Будемо дуже раді бачити кожного з вас.

Христос Воскресе!
З прийдешнім святом Світлої Пасхи Христової!

⸻

Cari fratelli e sorelle!

Quest’anno nel nostro centro missionario di La Spezia non si terranno le celebrazioni pasquali.

Per questo vi invitiamo cordialmente a partecipare alle funzioni della Santa Pasqua presso la parrocchia a Forte dei Marmi, dove celebra il nostro parroco padre Ioann.

Le grandi feste cristiane sono un momento speciale per ritrovarsi insieme come una sola famiglia spirituale nella preghiera e nella gioia della Risurrezione di Cristo.

Saremo molto felici di vedervi.

Cristo è Risorto!
Buona e benedetta Pasqua a tutti!

☦️ ПАСХАЛЬНЕ БОГОСЛУЖІННЯ
Парафія УПЦ в Форте дей Мармі
————————————

☦️CELEBRAZIONI PASQUALI

23:00 – Ufficio del Canone del Grande Sabato
23:50 – Processione pasquale
00:00 – Mattutino pasquale e Divina Liturgia
03:00 – Benedizione dei cesti pasquali (sulla piazza davanti alla chiesa)
11:00 – Vespri pasquali
Benedizione dei cesti pasquali

☦️ПАСХАЛЬНОЕ БОГОСЛУЖЕНИЕ

23:00 – Чтение канона Великой Субботы
23:50 – Крестный ход
00:00 – Пасхальная утреня и Божественная литургия
03:00 – Освящение пасхальных корзин (на площади перед храмом)
11:00 – Пасхальная вечерня
Освящение пасхальных корзин

📍 https://maps.app.goo.gl/UCS35WkdAmpMVcpv7?g_st=ic

09/04/2026

Цього дня Церква згадує Тайну вечерю Господа Ісуса Христа з Його учнями-апостолами. На Тайній вечері Спасителем було встановлено головне Таїнство Православно...

08/04/2026

У Велику Середу дві події згадуються і наповнюють цього дня зміст богослужбових текстів: покаяння блудної жінки, яка злила миро на ноги Господа, і задум злоч...

06/04/2026

Страсний тиждень – найважливіший тиждень усього церковного року. В час тижня, що передує Великодню, у православних храмах молитовно згадують останні дні земн...