https://www.facebook.com/1806729946235869/

УГКЦ Карпі - Сhiesa ucraina greco-cattolica di Carpi, Via G. Alghisi, 15, Carpi (MO), Carpi (2026)

14/06/2026

Христос Людинолюбець

Окрім третьої неділі після Зіслання Святого Духа, на цьому тижні наша Церква відзначала також свято Христа Людинолюбця.

У своїй проповіді о. Олександр Сапунко, згадуючи значення свята, пригадав, що Спаситель відкриває перед нами серце Бога, Який не залишив людину наодинці з її слабкістю та гріхом, але з любові до неї прийшов у світ. Недаремно у Символі віри ми визнаємо, що Господь Ісус Христос "задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов з небес". Саме Воплочення є найбільшим знаком Божого людинолюбства. Бог став людиною, щоб людина могла стати учасником Божого життя. Ця любов досягла своєї вершини на хресті, де Христос не лише навчав любові, але й віддав Себе за спасіння світу. Тому свято Христа Людинолюбця нагадує нам, що Боже милосердя сильніше від людського гріха, а Господь приходить не для того, щоб засудити людину, а щоб її спасти і привести до повноти життя

У роздумі над євангельським уривком (Мт. 6, 22–33), мова йшло про те, що життя людини значною мірою залежить від того, якими духовними очима вона дивиться на світ. Проблема часто полягає не в самих обставинах, а в тому, як ми їх сприймаємо.

Саме тому Христос говорить про око, як про світильник, а справжня темрява починається не зовні, а всередині людини, коли вона перестає бачити Божу присутність, втрачаючи духовний зір таі зосереджується лише на собі. У такому стані легко підмінити Бога іншими "панами - мамонами" : грошима, успіхом, комфортом, власною самодостатністю чи прагненням усе контролювати.

Особливу увагу було приділено словам Господа про тривогу. Часто людина втрачає мир саме тому, що намагається взяти під контроль те, що належить Божому Провидінню. Тому Христос вказує на небесних птахів, які живуть у довірі до Творця, та на польові лілеї, які не доводять своєї цінності, а просто дозволяють Богові дарувати їм красу. Так само і людина не має потреби постійно заслужувати власну гідність, адже вона вже є дорогоцінною в Божих очах.

На завершення було підкреслено, що ключем до справжнього християнського життя залишаються слова Спасителя: "Шукайте перше Царства Божого".. Коли Бог стає на першому місці, усе інше поступово знаходить своє належне місце. Саме цьому навчає нас свято Христа Людинолюбця — довіряти Господу, Який знає наші потреби, любить нас і провадить дорогою спасіння.

13/06/2026

Неділя, 14 червня

3- я Неділя після Зіслання Святого Духа

ХРИСТА ЛЮДИНОЛЮБЦЯ

Молитва "Матерів в молитві" до 9:40

Сповідь 9:20- 9:35

09:45 Свята Літургія

Апостол: Римлян 5, 1 -10

Євангеліє: Матея 6, 22-33

Молебень Христа Людинолюбця

07/06/2026

Свято Торжественного поклоніння Пресвятим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа

Цими днями в нашій Церкві відзначається свято Торжественного поклоніння Пресвятим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа.

У своїй проповіді о. Олександр Сапунко пригадав вірним, що в Католицькій Церкві існують дві великі традиції, а саме, Західна та Східна, які по різному виражають ту саму віру в реальну присутність Ісуса Христа у Пресвятій Євхаристії. При цьому пошана до Святих Тайн у візантійському обряді не є меншою, а лише має інший спосіб свого вираження.

Було зазначено, що свято Торжественного поклоніння Пресвятим Тайнам Тіла і Крові Господньої сформувалося в Західній (латинській) традиції у XIII столітті, як особливий вияв віри Церкви в реальну присутність Христа в Євхаристії. Розвиток свята був пов'язаний не лише з поглибленням євхаристійної побожності, але через необхідність виразно засвідчити цю віру в часи богословських суперечок. Саме тоді поступово набули поширення такі форми євхаристійного культу, як виставлення Пресвятих Дарів у монстранції, євхаристійні процесії та благословення Святими Тайнами поза Святою Месою, оскільки таке благословення в ній не передбачене.

Водночас йшлося про те, що натомість у християнському Сході, до якого належимо і ми, вірні візантійської традиції, віра в реальну присутність Господа в Євхаристії від самих початків залишалася незмінною і загальноприйнятою. Тому головний наголос ставився не на доведенні присутності Христа у Святій Тайні Євхаристії, а на належному приготуванні та стані душі й живій участі у ній вчасі Божественної Літургії: " Зі страхом Божим і вірою приступіть."

Саме тому в нашому візантійському обряді не склалася практика монстранцій чи окремого благословення Святими Тайнами поза Літургійним богослужінням, хоча й у певному періоді практикувалася на теренах Західної України під впливом римо-католицької Уеркви. У традиції ж сходу, благословення Пресвятими Тайнами є невід'ємною частиною самої Божественної Літургії. Те, що в західній традиції здійснюється через виставлення Пресвятих Дарів та благословення ними після Святої Меси, у східній спадщиніі знаходить свій вираз у самій Літургії, яка є найвищим актом поклоніння Христові та участі в Його Пресвятих Тайнах.

Також було підкреслено, що саме таке розуміння Євхаристії знаходимо вже у святоотцівській традиції Сходу, де вершиною пошани до Пресвятих Тайн вважалося не лише споглядання Господа, але насамперед єднання з Ним через Святе Причастя. Для святих Отців Євхаристія була живою зустріччю з Воскреслим Христом, Який дарує Себе Своїй Церкві.

Євхаристія є для нас не лише предметом віри, але джерелом початком і запорукою духовного життя. Коли під час Літургії Церква молиться: "Зішли Духа Твого Святого на нас і на ці предложені Дари", просячи у молитві освятити не лише хліб і вино, але й усіх присутніх вірних. Саме тому, Святе Причастя є дорогою нашого освячення, зміцнення у вірі та зростання в єдності з Христом і між собою як членами Його містичного Тіла.

Розвиваючи цю думку, було звернено увагу ще на одну особливість східного розуміння Євхаристії: для нас вона є не лише вершиною духовного життя, але й його початком. Саме тому немовлята після Хрещення та Миропомазання та воцерковлення, відразу допускаються до Святого Причастя. У нашій традиції не існує поняття "першого Святого Причастя", оскільки перша участь у Євхаристії відбувається вже в день прийняття до Церкви через Таїнства втаємничення. Натомість ми говоримо про урочисте Святе Причастя, коли дитина, досягнувши відповідного віку, більш свідомо переживає Таїнство, яке вже багато років приймає як повноправний член церковної спільноти.

Отож, ми покликані, особливо перебуваючи в конексті глобалізації, і щораз глибше пізнавати спадщину власної традиції, дбайливо зберігаючи свій візантійський обряд, не запозичуючи з інших традицій того, що вже маємо у власній духовній скарбниці, а натомість відкриваючи красу та багатство тієї спадщини, яку Церква Сходу вірно зберігає від апостольських часів, ділитись цим духовним надбанням з усією Вселенською Церквою.

На завершення було наголошено, що свято Торжественного поклоніння Пресвятим Тайнам є доброю нагодою наново усвідомити глибину нашої літургійної спадщини та зрозуміти, що ми не є в чомусь обділені. Навпаки, наша Церква зберегла цілісне розуміння Євхаристії, у якому поклоніння Христові, участь у Божественній Літургії та прийняття Його Чесного Тіла і Крові становлять одну нерозривну дійсність, через яку Господь перебуває серед Свого народу і дарує Себе на поживу на " відчуження гріхів і на життя вічне ".

06/06/2026

Неділя, 7 червня

Неділя Всіх Святих Українського народу

Молитва "Матерів в молитві" до 9:40

Сповідь 9:20- 9:35

Свята Літургія 9:45

Апостол: Римлян 6, 18-23

Євангеліє: Матея 8, 5-13

Молебень Христа Людинолюбця

31/05/2026

Неділя всіх Святих у громаді Карпі
Сьогодні, в Неділю Всіх Святих, Церква пропонує нам Євангеліє, яке на перший погляд може здатися вимогливим і навіть суворим. Христос говорить про визнання Його перед людьми, про любов до Нього понад усе, про хрест і про залишення всього заради Божого Царства. Але якщо уважно придивитися, то це Євангеліє не про те, що ми повинні втратити заради Бога. Воно про те, що ми можемо знайти в Ньому.

Ми часто дивимося на святих і думаємо про їхні жертви подвиги і труди. Згадуємо мучеників, монахів, подвижників, людей, які відмовилися від багатьох земних благ. Але святі самі ніколи не дивилися на своє життя через призму втрати. Вони дивилися на нього через призму зустрічі. Вони знайшли Христа, і саме тому все інше зайняло своє правильне місце.

Господь каже: "Кожного, хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю перед Отцем Моїм Небесним".

Людина не соромиться того, кого любить. Ми легко говоримо про тих, хто для нас дорогий. Ми пам’ятаємо про них, згадуємо їх, ділимося радістю від зустрічі з ними. Тому питання віри полягає не лише в тому, чи ми говоримо про Христа, а насамперед у тому, яке місце Він займає в нашому серці. Бо якщо Христос стає справді важливим, то віра перестає бути лише приватною справою і стає способом життя.

Далі Ісус промовляє слова, які часто викликають у нас здивування: "Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, той Мене недостойний".

На перший погляд може здатися, що Христос протиставляє Себе нашим близьким. Але це не так. Господь не відбирає любов, Він її рятує. Бо найбільша небезпека людини полягає в тому, що вона робить абсолютом те, що абсолютом не є. Навіть найдорожчі люди, праця, наші плани на життя, не можуть зайняти місце Бога. Коли це стається, любов перетворюється на залежність, страх або володіння.

Лише тоді, коли Бог займає перше місце, ми починаємо любити інших по-справжньому вільно, без егоїзму і без страху втрати. Христос не вимагає меншої любові до людей. Він відкриває джерело, з якого народжується справжня любов.

Потім Господь говорить: "Хто не бере свого хреста і не йде слідом за Мною, той Мене недостойний".

Ми часто сприймаємо хрест як знак поразки або покарання. Але хрест у Євангелії, це насамперед ціна любові. Неможливо любити і не бути вразливим. Неможливо бути вірним і ніколи не страждати. Кожна справжня любов має свій хрест і Він на хресті нам це засвідчив, попри пропозицію пошкодувати себе і зійти з хреста.

Батьки несуть хрест любові до своїх дітей. Подружжя несе хрест взаємної вірності. Священник несе хрест свого покликання. Кожен християнин несе хрест боротьби за правду і добро. Хрест з’являється там, де людина вирішує залишитися з Христом навіть тоді, коли це нелегко.

І тоді Петро ставить запитання, яке, мабуть, хоча б раз ставив кожен із нас: "Ось ми покинули все і пішли за Тобою. Що ж будемо мати за це?"

У цих словах є вся людська логіка. Ми хочемо знати, чи варто було довіритися Богові, чи варто було прощати, жертвувати, залишатися вірними. Ісус не докоряє Петрові. Він відповідає словами великої надії. Він показує, що Бог ніколи не дозволяє перевершити Себе у щедрості.

Але найважливіше полягає навіть не у винагороді. Найважливіше є те, що людина, яка зустріла Христа, відкриває справжній скарб. Коли хтось знаходить щось справжнє, він уже не рахує, скільки коштувало її придбання. Саме так було зі святими. Вони не були людьми втрати, а радше людьми знахідки, відкривши, що Христос є найбільшим скарбом людського життя.

Саме тому невипадково Церква сьогодні ставить перед нашими очима всіх святих. Вони дуже різні. Серед них є єпископи і монахи, священники і миряни, матері й батьки, молоді й старші, знані всьому світові й ті, чиїх імен ніхто не пам’ятає. Але всіх їх об’єднує одне: настав момент, коли Христос став для них важливішим за страх, за власну вигоду, за людську думку і навіть за власні плани.

Святість не починається з героїчних вчинків. Святість починається тоді, коли Христос стає для людини настільки важливим, що вона вже не хоче будувати життя без Нього. Тоді все інше займає своє правильне місце.

Тому сьогоднішнє свято є не лише днем нашого захоплення святими, це нагадування про наше власне покликання. Бо святість, це не привілей для декого, а покликання кожного охрещеного, власне ми чуємо на Божественній Літургії заклик: " Святеє святим."

Нехай же всі святі допоможуть нам відкрити те, що відкрили вони: що Христос не є тим, Хто щось відбирає від нашого життя, але навпаки, Хто надає йому справжній зміст. І коли людина знаходить Його, вона розуміє, що насправді нічого не втратила, а знайшла все у Ньому у всій повноті.

30/05/2026

Неділя, 31 травня

Неділя Всіх Святих

Молитва "Матерів в молитві" до 9:40

Сповідь 9:20- 9:35

09:45
Свята Літургія

Апостол: Євр. 11, 33-12, 2

Євангеліє: Матея 38, 10, 32-33; 37-38; 19, 27-30.

Молебень до Богородиці

Панахида за спочилих

29/05/2026

Субота 30 травня

14:15 Свята Літургія за померлих

24/05/2026

Сьогодні Свято П’ятидесятниці
Гомада Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа у Карпі зібралася на Божественну Літургію, щоби спільно молитися про дар Святого Духа, Духа миру, сили та внутрішнього оновлення.

Розпочалася спільна молитва із коліноприклонних молитов Вечірні Свята.

У проповіді о. Олександр Сапунко наголосив, що П’ятидесятниця не є спомином про вітер і вогонь, але передусім моментом, коли Бог оживляє людину зсередини.
Апостоли вже мали досвід Воскреслого Христа, однак усе ще залишалися замкненими у страху, "за зачиненими дверима", і саме тому Святий Дух приходить не дати нову інформацію про Христа, а принести відвагу, свободу та живу віру.

Проповідник підкреслив, що Дух Святий сходить не на сильних та ідеальних людей, але на тих, які визнають власну слабкість і відкривають Богові своє серце. Бог не шукає бездоганних людей, але відкритих.
Вогонь П’ятидесятниці не нищить людину, а спалює внутрішню холодність, байдужість, втому, страх, зневіру та все те, що не дає людині жити повнотою віри. Часто людина просить Бога забрати труднощі, однак Господь насамперед прагне запалити людське серце.

Після П’ятидесятниці апостоли не перестали мати труднощі та терпіння у своєму житті, однак перестали бути людьми страху, отримавши силу нести свій хрест із вірою та надією. Мова Святого Духа, це мова, яку розуміє серце, а там, де присутній Дух Божий, поступово зникають поділи, гордість і внутрішня замкненість.
Церква живе не лише структурами чи традиціями, але насамперед відвагою Святого Духа. Саме Дух Божий виводить людину із життя лише “для себе”, навчає бути світлом для інших та дає дар свідчити про Христа у щоденному житті.

На завершення було підкреслено, що головним знаком присутності Святого Духа є не емоції, а переміна людського життя. Найбільшим чудом є не змінені обставини, а нове серце, відкрите для Бога. Саме тому П’ятидесятниця ставить перед кожним питання, що у моєму житті ще залишається закритим для дії Святого Духа, адже Бог входить саме туди, що людина наважується Йому відкрити.

Після завершення Божественної Літургії вірні молилися Молебень до Пресвятої Богородиці, просячи заступництва для своїх родин, для України та про дар духовного оновлення.

23/05/2026

Неділя, 24 травня

ЗАСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА

Молитва "Матерів в молитві" до 9:40

Сповідь 9:15- 9:35

09:45
Коліноприклонні молитви

Свята Літургія

Апостол: Діянь 2, 1-11

Євангеліє: Івана 7, 37-52, 8,12

Молебень до Богородиці

16/05/2026

Неділя, 17 травня

7 Неділя після Пасхи - Отців І Вселенского Собору

Вознесвння ГНІХ

Молитва "Матерів в молитві" до 9:40

Сповідь 9:20- 9:35

09:45– Божественна Літургія

Апостол: Діянь 20, 16-18, 28-36.

Євангеліє: Івана 17, 1-13

Молебень до Богородиці

УГКЦ Карпі - Сhiesa ucraina greco-cattolica di Carpi

14/06/2026

13/06/2026

07/06/2026

06/06/2026

31/05/2026

30/05/2026

29/05/2026

24/05/2026

23/05/2026

16/05/2026

Indirizzo

Orario di apertura

Sito Web

Notifiche

Contatta Il Luogo Di Culto

Scelte rapide

Condividi

Digitare