26/04/2026
Сьогодні хочу поділитися глибокими роздумами про українські церкви за кордоном.
Я думаю сьогодні про ті українські церкви, які щиро стоять на боці українського народу, які належать до Київської традиції, які підтримують Православну Церкву України, які прийняли Томос і автокефалію, даровані Вселенським Патріархом Варфоломієм через Константинопольську Церкву. Думаю також і про іншу сторону — про ті церковні структури, які раніше відкрито називали себе Московським патріархатом, а сьогодні часто приховують цю назву і представляються просто як “Українська православна церква”.
І якщо в Україні людям уже більш-менш зрозуміло, хто є хто, то за кордоном ситуація зовсім інша. Люди виїхали через війну, через біль, через втрати. Люди шукають роботу, житло, школу для дітей, документи, спокій. У них часто немає ні часу, ні сил вникати, до якої юрисдикції належить храм, хто його благословив, яке його справжнє коріння.
І саме тому є ми — священики, які навчалися в Київській духовній семінарії, служили в українській традиції, формувалися в дусі Михайлівського Золотоверхового монастиря, в дусі незалежної української церкви. Я відчуваю на собі відповідальність час від часу говорити людям правду і пояснювати речі такими, якими вони є.
🌿Моя перша задача — щоб люди робили свідомий вибір.
Я не буду проти людини, якщо вона свідомо вибрала російську православну церкву. Я не буду проти, якщо хтось свідомо вибрав структуру, яка раніше називалася Московським патріархатом. Я не буду проти, якщо людина вибрала Православну Церкву України чи українську церкву в діаспорі.
Але я буду проти одного: коли людину вводять в оману. Коли інформаційно і маркетингово все зроблено так, щоб людина не зрозуміла, куди вона прийшла. Коли назва одна, а реальність інша. Коли люди думають, що йдуть до української церкви, а насправді потрапляють у структуру з іншим духовним і політичним корінням.
Не так давно я зайшов у Google-карти і подивився одну позначку в Гамбурзі — українська православна церква. Почав читати коментарі і побачив запитання людини: “Скажіть, будь ласка, це не Московська церква?” І побачив довгу відповідь, мовляв, ні, ми не Московський патріархат, ми не маємо ніякого відношення, ніяких зв’язків. (Доречі коментар я зробити не зміг бо така можливість закрита).
Але коли ти знаєш історію зсередини, коли знаєш, як усе було раніше, коли знаєш людей особисто, коли знаєш, хто до кого їздить, хто з ким співслужить, хто з ким сидить за столом, хто з ким підтримує стосунки — тоді розумієш, що багато речей людям просто не договорюють. І багато з низ просто чекає…
🌿І мене засмучує не сам вибір людей. Мене засмучує те, що багато виборів є несвідомими.
Люди хрестять дітей, вінчаються, ходять на служби — але не тому, що вивчили питання, а тому що їм не сказали правди. Бо приховали, замаскували, подали красиво, «только у нас благодать»
А правда дуже проста: на сьогоднішній день є Православна Церква України. Є її місії в різних країнах. Я знаю, що вони є в Німеччині, у Берліні, в Норвегії, у Швеції, в інших країнах Європи. Переконаний, що є й в Іспанії та інших державах.
Є також українська православна церква в діаспорі, до якої належу і я. Я перейшов у той момент, коли надавався Томос Православній Церкві України. На підставі домовленостей між митрополитом Епіфанієм та Вселенським Патріархом Варфоломієм на території Західної Європи діє українська церква в діаспорі — канонічно, достойно, згідно з церковними правилами, з благословення Константинополя!🫶
Ми співслужимо з Православною Церквою України. У нас єдиний Дух! Це церква одного духу, одного напрямку, однієї любові до України.
І є також інші структури, де навіть сьогодні приховується, що вони благословенні митрополитом Онуфрієм, тобто походять із тієї системи, яка роками називалася Московським патріархатом і пишалась цим принижуючи священників Київської Митрополії. Тепер по Божій іронії за бороду Бога не тримають і канонічність пішла з під ніг…
Тому я прошу всіх вас: якщо вам це важливо — запитуйте.
Запитуйте перед хрещенням дитини.
Запитуйте перед вінчанням.
Запитуйте перед тим, як стати парафіянином.
Хто вас благословив?
До якої церкви ви належите?
Хто ваш митрополит?
Яка ваша позиція щодо України?
Невже це не важливо сьогодні?
Так, Бог один. Бог єдиний. Але Бог там, де правда і свідомість!
Наш народ заслуговує на свою церкву. Так само, як заслуговує на свою державу, свою мову, свою гідність.
І що сьогодні збирає людей московська церковна система, частково відбувається тому, що ми мовчимо. Ми не пояснюємо. Ми не висвітлюємо. Бо вони самі ніколи не скажуть прямо, хто вони є і яка їх місія поза релігією.
Можливо, священик там дуже приємний. Можливо, він гарно говорить українською. Можливо, він із Західної України. Можливо, він дуже чемний і добрий. Але питання не лише в особистості. Питання — у правді, у духовному напрямку, у чесності перед людьми.
Я би дуже хотів, щоб ми навчилися обирати свідомо.
Ми ж обираємо чоловіка чи дружину.
Ми обираємо роботу.
Ми обираємо друзів.
Ми обираємо місце проживання.
Чи ми просто пасажири?
То чому не обирати так само свідомо свою церкву?
Нехай Господь дасть нам мудрість, обʼєднуватись по духу! І любов до правди. Мир усім🙏
