06/14/2026
Дорогі Друзі, брати і сестри в Господі Ісусі Христі!
Сьогодні я хочу закликати вас відкрити свої серця до Послання до Филип'ян, третього розділу, віршів з першого по двадцять перший.
Фил. 3:1-21: «1 Отож, браття мої, радійте в Господі! Писати вам те саме мені не тяжке, а для вас безпечне. 2 Стережіться собак, стережіться лихих робітників, стережіться порізання! 3 Бо обрізання — це ми, що служимо Богові Духом, і хвалимося Христом Ісусом, і не надіємось на тіло, 4 хоч і я міг би надіятись на тіло. Коли хто інший думатиме надіятись на тіло, — тим більше я: 5 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з племени Веніяминового, єврей з євреїв, за законом — фарисей, 6 за ревністю — переслідувач Церкви, за правдою зако́нною — непорочний. 7 Але що для мене було здобутком, те ради Христа я вважав втратою. 8 Так і все вважаю втратою ради величності пізнання Христа Ісуса, Господа мого, що Я ради Нього всього зазнав втрати, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, 9 і в Нім знайтись, — не маючи своєї праведности, що від Зако́ну, але ту, що через віру в Христа, праведність від Бога, яка основана на вірі, 10 щоб пізнати Його, і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, пристосовуючись до смерти Його, 11 щоб досягти воскресіння з мертвих. 12 Не говорю, щоб я вже досягнув або вдосконалився, але прагну, чи не досягну я, як досягнув мене Христос Ісус. 13 Браття, я себе не вважаю, що досягнув; але тільки те: забуваючи те, що позаду, і простягаючись до того, що попереду, 14 поспішаю до мети, до нагороди високого покликання Божого в Христі Ісусі. 15 Отже, хто з нас досконалий, так нехай думає; коли ж ви думаєте про що інакше, то Бог вам це відкриє. 16 Тільки ж, до чого ми досягли, так тримаймося і за тим правилом живімо. 17 Наслідуйте, браття, мене, й дивіться на тих, хто так чинить, як маєте за взірець нас. 18 Бо багато хто, про яких я вам часто говорив, а тепер і з плачем говорю, поступають як вороги хреста Христового. 19 Кінець їхній — загибіль, бог їхній — живіт, а слава їхня — в соромі; вони думають про земне. 20 Наша ж бо батьківщина — на небесах, звідки ми чекаємо й Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, 21 Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до тіла Його слави, силою, що Він може підкорити Собі все».
Апостол Павло, перебуваючи в кайданах, пише церкві, яку він любив. І з самого початку він вигукує: «Отож, браття мої, радійте в Господі!» Зверніть увагу: не про обставини, не про своє здоров'я, не про земні успіхи, але «в Господі». У Ньому одному наше джерело непохитної радості. І Павло каже: «Писати вам те саме мені не тяжке, а для вас безпечне». Що означає «те саме»? Про необхідність радіти, про стійкість, про благодать. Йому не ліньки повторювати – тому що наше серце так швидко холоне. Як сказав Петро: «Вас завжди нагадувати про це» (2 Пет. 1:12). Так і сьогодні Святий Дух через Слово нагадує нам: радість у Господі – це наша сила (Неем. 8:10).
Але тут же Павло виголошує суворе застереження: «Стережіться собак, стережіться лихих робітників, стережіться порізання!» Хто ці собаки? У Старому Завіті собаками називали язичників, але тут апостол перевертає образ: ці «собаки» – лжевчителі, які вимагали від християн обрізання як умови спасіння. Вони хваляться тілом, але насправді вони «лихі робітники», бо перекручують Євангеліє.
Дорогі, як багато сьогодні тих, хто каже: «Віра – це добре, але потрібно ще це…» – дотримання суботи, особливі дні, земні обряди, людські заслуги. Стережіться! Бо «обрізання – це ми, що служимо Богові Духом, і хвалимося Христом Ісусом, і не надіємось на тіло». Згадаймо Рим. 2:29: «Істинне обрізання – це обрізання серця, в дусі, а не в букві».
Павло не хвалиться своїм походженням, але щоб показати марноту тіла, він перераховує свої «досягнення»: обрізаний восьмого дня – чистокровний єврей, з коліна Веніяминового – знатного роду, єврей з євреїв, фарисей – найсуворішої секти, гонитель Церкви – за ревністю, непорочний за законною праведністю. Якщо хто й міг би надіятися на тіло, то він. Але що він каже? «Але що для мене було здобутком, те ради Христа я вважав втратою». Те, що світ вважає золотом, для того, хто пізнав Христа, стає сміттям. Чому? Бо все це не може дати праведності, угодної Богові. Як написано в Іс. 64:6: «Вся наша праведність – як заплямований одяг».
Погляньте на вірш 9: «Щоб у Нім знайтись, – не маючи своєї праведности, що від Закону, але ту, що через віру в Христа, праведність від Бога, яка основана на вірі». Це серце Реформації! Це християнське визнання! Тільки віра, тільки благодать, тільки у Христі. Авраам «повірив Господеві, і Він зарахував йому це як праведність» (Бут. 15:6). І ця праведність – не наша добра поведінка, а зарахована нам святість Христа. О, як важливо зрозуміти: коли Отець дивиться на віруючого, Він бачить Свого Сина.
Далі Павло пише: «Щоб пізнати Його, і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, пристосовуючись до смерти Його, щоб досягти воскресіння з мертвих». Це не просто інтелектуальне знання. Це особисте, глибоке спілкування. Пізнати Його – як дружина пізнає чоловіка, як друг пізнає друга. Сила воскресіння – це та ж сила, яка діє в нас, віруючих (Еф. 1:19-20). І участь у стражданнях – ми покликані не тільки до слави, але й до скорбот за Нього. Як каже Павло в Кол. 1:24: «Вповнюю недостачу скорбот Христових у тілі моєму». І пристосовуючись до смерті Його – значить умирати для гріха, для світу, для своєї волі.
Але він чесний: «Не говорю, щоб я вже досягнув або вдосконалився, але прагну, чи не досягну я, як досягнув мене Христос Ісус». Чуєте? Христос досягнув Павла на дорозі в Дамаск. Він схопив його, як мисливець схоплює здобич – але з любові. І тепер Павло біжить до мети. «Браття, я себе не вважаю, що досягнув; але тільки те: забуваючи те, що позаду, і простягаючись до того, що попереду, поспішаю до мети, до нагороди високого покликання Божого в Христі Ісусі». Це образ бігуна на стадіоні. Він не оглядається на минулі перемоги чи поразки. Друже мій, можливо, ти пам'ятаєш свої гріхи – забудь їх під кров'ю Христа. Можливо, ти пам'ятаєш свої старі добрі діла – забудь їх ради кращого. Як сказав Соломон в Еккл. 7:10: «Не питай, чому давні часи були кращі від цих, бо не мудро це питання». Наша мета – Христос, і покликання згори – це вічне життя і нагорода в Ньому.
Павло каже: «Отже, хто з нас досконалий, так нехай думає; коли ж ви думаєте про щось інше, то Бог вам це відкриє». Бог терплячий з нашими недосконалими думками. Він буде просвічувати нас поступово. Головне – жити за тим правилом, якого ми вже досягли. Не вимагайте від новонаверненого всього одразу, але й не зупиняйтеся в рості.
Потім Павло закликає: «Наслідуйте, браття, мене, й дивіться на тих, хто так чинить, як маєте за взірець нас». Він сміливо каже: наслідуйте мене, тому що я наслідую Христа (1 Кор. 11:1). Учні Христа завжди цінували особистий приклад. Але на жаль, «багато хто, про яких я вам часто говорив, а тепер і з плачем говорю, поступають як вороги хреста Христового». Зверніть увагу – з плачем! Павло не був сухим суддею. Він плакав про тих, хто називався християнами, але жив як ворог хреста. У чому їхня ознака? «Кінець їхній — загибіль, бог їхній — живіт, а слава їхня — в соромі; вони думають про земне». Тут три фальшиві боги: живіт – тобто чуттєві задоволення, обжерливість, хіть; слава в соромі – вони хваляться тим, чого має бути соромно (наприклад, збочення, гордість гріхом); і думають про земне – все їхнє життя обмежене матеріальним. Як сказав Ісус: «Горе вам, що ситі тепер, бо будете голодні» (Лк. 6:25). І ще: «Де скарб ваш, там буде і серце ваше» (Мт. 6:21).
Але ми, дорогі, не такі! «Наша ж бо батьківщина – на небесах, звідки ми чекаємо й Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа». Слово «батьківщина» означає громадянство, колонію. Ми – громадяни небес, послані на землю. І ми чекаємо не просто смерті, але повернення Спасителя. Він прийде, і «перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до тіла Його слави, силою, що Він може підкорити Собі все». Наше тіло зараз немічне, страждаюче, вмираюче. Але воно буде воскресене, як тіло Христа, – безсмертне, прославлене, духовне. Згадаймо 1 Кор. 15:42-44: «Сеється в тлінні, встає в нетлінні… сеється тіло природне, встає тіло духовне». Яка втіха для тих, хто втратив близьких, хто страждає від хвороб! Христос переміг смерть, і Він перемінить усе.
Отже, браття і сестри, ось заклик, який я бачу в цьому уривку:
По-перше, перестаньте надіятися на тіло. Ваше походження, освіта, добрі діла, релігійність – це не підстава для спасіння. Тільки Христос, тільки віра.
По-друге, прагніть пізнавати Його особисто. Не задовольняйтеся недільною проповіддю, але шукайте Його в молитві, у Слові, у спілкуванні. Сила воскресіння та участь у стражданнях – це дві сторони одного життя.
По-третє, біжіть зі спрямованим поглядом. Забудьте минуле – провину чи заслуги. Простягайтеся вперед до мети – бути як Христос.
По-четверте, стережіться ворогів хреста. Це не атеїсти зовні, а ті, хто всередині церкви живуть для живота, для сорому, для землі. Не наслідуйте їх.
По-п'яте, пам'ятайте, що ви громадяни небес. Ваше справжнє громадянство не тут. Ідіть через це життя як мандрівники, і очікуйте Спасителя, Який прийде і все обновить.
Тож, подібно до Павла, радіймо в Господі, навіть коли боляче. Вважаймо за сміття те, що світ цінує, щоб придбати Христа. І живімо так, щоб у день Його пришестя ми не посоромилися, але з радістю прийняли вінець правди.
Помолімося.
Отче Небесний, Господи всякої радості й утіхи! Ми дякуємо Тобі за Твого Сина, Господа Ісуса Христа, Який досягнув нас на наших дорогах загибелі й привернув до Себе. Прости нас, що ми часто хвалимося тим, що лише порох, і надіємося на своє тіло. Допоможи нам, подібно до апостола Павла, усі переваги світу цього вважати за сміття ради величности пізнання Христа. Даруй нам силу забувати заднє – і наші гріхи, і наші заслуги – і простягатися тільки до Тебе, до нагороди високого покликання. Зміцни нас, щоб ми не були ворогами хреста Твого, але жили як громадяни небес, очікуючи Спасителя. І коли Він прийде в силі та славі, переміни і наші принижені тіла, щоб вони стали подібними до славного тіла Його. До того дня допоможи нам радіти в Господі, служити Тобі Духом і ні на що інше не сподіватися, окрім як на Твою благодать. В ім'я Ісуса Христа, нашого Господа, молимося. Амінь.
Dear Friends, brothers and sisters in the Lord Jesus Christ!
Today I want to call you to open your hearts to the book of Philippians, chapter three, verses one through twenty-one.
Philippians 3:1-21 (NIV): "1 Further, my brothers and sisters, rejoice in the Lord! It is no trouble for me to write the same things to you again, and it is a safeguard for you. 2 Watch out for those dogs, those evildoers, those mutilators of the flesh. 3 For it is we who are the circumcision, we who serve God by his Spirit, who boast in Christ Jesus, and who put no confidence in the flesh— 4 though I myself have reasons for such confidence. If someone else thinks they have reasons to put confidence in the flesh, I have more: 5 circumcised on the eighth day, of the people of Israel, of the tribe of Benjamin, a Hebrew of Hebrews; in regard to the law, a Pharisee; 6 as for zeal, persecuting the church; as for righteousness based on the law, faultless. 7 But whatever were gains to me I now consider loss for the sake of Christ. 8 What is more, I consider everything a loss because of the surpassing worth of knowing Christ Jesus my Lord, for whose sake I have lost all things. I consider them garbage, that I may gain Christ 9 and be found in him, not having a righteousness of my own that comes from the law, but that which is through faith in Christ—the righteousness that comes from God on the basis of faith. 10 I want to know Christ—yes, to know the power of his resurrection and participation in his sufferings, becoming like him in his death, 11 and so, somehow, attaining to the resurrection from the dead. 12 Not that I have already obtained all this, or have already arrived at my goal, but I press on to take hold of that for which Christ Jesus took hold of me. 13 Brothers and sisters, I do not consider myself yet to have taken hold of it. But one thing I do: Forgetting what is behind and straining toward what is ahead, 14 I press on toward the goal to win the prize for which God has called me heavenward in Christ Jesus. 15 All of us, then, who are mature should take such a view of things. And if on some point you think differently, that too God will make clear to you. 16 Only let us live up to what we have already attained. 17 Join together in following my example, brothers and sisters, and just as you have us as a model, keep your eyes on those who live as we do. 18 For, as I have often told you before and now tell you even with tears, many live as enemies of the cross of Christ. 19 Their destiny is destruction, their god is their stomach, and their glory is in their shame. Their mind is set on earthly things. 20 But our citizenship is in heaven. And we eagerly await a Savior from there, the Lord Jesus Christ, 21 who, by the power that enables him to bring everything under his control, will transform our lowly bodies so that they will be like his glorious body."
The Apostle Paul, in chains, writes to the church he loves. And right from the start he exclaims: "Rejoice in the Lord!" Notice: not in circumstances, not in your health, not in earthly successes, but "in the Lord." In Him alone is our source of unshakable joy. And Paul says: "It is no trouble for me to write the same things to you again, and it is a safeguard for you." What does "the same things" mean? About the need to rejoice, about steadfastness, about grace. He is not lazy to repeat – because our hearts grow cold so quickly. As Peter said: "I will always remind you of these things" (2 Peter 1:12). So today, the Holy Spirit through the Word reminds us: the joy of the Lord is our strength (Nehemiah 8:10).
But then Paul gives a stern warning: "Watch out for those dogs, those evildoers, those mutilators of the flesh." Who are these dogs? In the Old Testament, dogs were the name for Gentiles, but here the apostle turns the image around: these "dogs" are false teachers who demanded circumcision from Christians as a condition of salvation. They boast in the flesh, but in reality they are "evildoers" because they distort the Gospel.
Dear ones, how many there are today who say, "Faith is good, but you also need this..." – keeping the Sabbath, special days, earthly rituals, human merits. Watch out! Because "it is we who are the circumcision, we who serve God by his Spirit, who boast in Christ Jesus, and who put no confidence in the flesh." Remember Romans 2:29: "True circumcision is circumcision of the heart, by the Spirit, not by the written code."
Paul is not boasting about his background, but to show the futility of the flesh, he lists his "achievements": circumcised on the eighth day – a purebred Jew; of the tribe of Benjamin – a noble lineage; a Hebrew of Hebrews; a Pharisee – of the strictest sect; a persecutor of the church – as for zeal; faultless as for righteousness based on the law. If anyone could have confidence in the flesh, it was he. But what does he say? "But whatever were gains to me I now consider loss for the sake of Christ." What the world considers gold, to the one who knows Christ becomes garbage. Why? Because all of this cannot give righteousness that is pleasing to God. As it is written in Isaiah 64:6: "All our righteous acts are like filthy rags."
Look at verse 9: "and be found in him, not having a righteousness of my own that comes from the law, but that which is through faith in Christ—the righteousness that comes from God on the basis of faith." This is the heart of the Reformation! This is the Christian confession! By faith alone, by grace alone, in Christ alone. Abraham "believed the Lord, and he credited it to him as righteousness" (Genesis 15:6). And this righteousness is not our good behavior, but the imputed holiness of Christ. Oh, how important it is to understand: when the Father looks at the believer, He sees His Son.
Then Paul writes: "I want to know Christ—yes, to know the power of his resurrection and participation in his sufferings, becoming like him in his death, and so, somehow, attaining to the resurrection from the dead." This is not just intellectual knowledge. This is personal, deep fellowship. To know Him – as a wife knows her husband, as a friend knows a friend. The power of his resurrection – this is the same power that works in us who believe (Ephesians 1:19-20). And participation in his sufferings – we are called not only to glory but also to sorrows for Him. As Paul says in Colossians 1:24: "I fill up in my flesh what is still lacking in regard to Christ's afflictions." And becoming like him in his death – means dying to sin, to the world, to our own will.
But he is honest: "Not that I have already obtained all this, or have already arrived at my goal, but I press on to take hold of that for which Christ Jesus took hold of me." Do you hear? Christ took hold of Paul on the Damascus road. He seized him like a hunter seizes his prey – but out of love. And now Paul runs toward the goal. "Brothers and sisters, I do not consider myself yet to have taken hold of it. But one thing I do: Forgetting what is behind and straining toward what is ahead, I press on toward the goal to win the prize for which God has called me heavenward in Christ Jesus." This is the image of a runner on the track. He does not look back at past victories or defeats. My friend, perhaps you remember your sins – forget them under the blood of Christ. Perhaps you remember your old good deeds – forget them for the sake of what is better. As Solomon said in Ecclesiastes 7:10: "Do not say, 'Why were the old days better than these?' For it is not wise to ask such questions." Our goal is Christ, and the heavenly calling is eternal life and the prize in Him.
Paul says: "All of us, then, who are mature should take such a view of things. And if on some point you think differently, that too God will make clear to you." God is patient with our imperfect thoughts. He will enlighten us gradually. The main thing is to live up to what we have already attained. Do not demand everything from the new convert at once, but do not stop growing either.
Then Paul exhorts: "Join together in following my example, brothers and sisters, and just as you have us as a model, keep your eyes on those who live as we do." He boldly says: follow my example, because I follow Christ (1 Corinthians 11:1). Christ's disciples have always valued personal example. But alas, "many live as enemies of the cross of Christ. As I have often told you before and now tell you even with tears." Notice – with tears! Paul was not a dry judge. He wept for those who called themselves Christians but lived as enemies of the cross. What are their marks? "Their destiny is destruction, their god is their stomach, and their glory is in their shame. Their mind is set on earthly things." Here are three false gods: the stomach – meaning sensual pleasures, gluttony, lust; glory in their shame – they boast about what they should be ashamed of (for example, perversions, pride in sin); and their mind is set on earthly things – their whole life is limited to the material. As Jesus said: "Woe to you who are well fed now, for you will go hungry" (Luke 6:25). And also: "For where your treasure is, there your heart will be also" (Matthew 6:21).
But we, dear ones, are not like that! "But our citizenship is in heaven. And we eagerly await a Savior from there, the Lord Jesus Christ." The word "citizenship" means that we are a colony of heaven. We are citizens of heaven, sent to earth. And we are waiting not just for death, but for the return of the Savior. He will come, and "by the power that enables him to bring everything under his control, will transform our lowly bodies so that they will be like his glorious body." Our bodies now are weak, suffering, dying. But they will be raised, like Christ's body – immortal, glorified, spiritual. Remember 1 Corinthians 15:42-44: "It is sown in corruption, it is raised in incorruption... It is sown a natural body, it is raised a spiritual body." What comfort for those who have lost loved ones, who suffer from illness! Christ has conquered death, and He will transform everything.
So, brothers and sisters, here is the call I see in this passage:
First, stop putting confidence in the flesh. Your background, education, good deeds, religiosity – these are not the basis for salvation. Only Christ, only faith.
Second, strive to know Him personally. Do not settle for the Sunday sermon, but seek Him in prayer, in the Word, in fellowship. The power of his resurrection and participation in his sufferings – these are two sides of one life.
Third, run with your eyes fixed ahead. Forget the past – guilt or merits. Strain toward what is ahead – to be like Christ.
Fourth, watch out for enemies of the cross. These are not atheists on the outside, but those inside the church who live for their stomachs, for shame, for earthly things. Do not imitate them.
Fifth, remember that you are citizens of heaven. Your true citizenship is not here. Walk through this life as pilgrims, and await the Savior who will come and make all things new.
So, like Paul, let us rejoice in the Lord, even when it hurts. Let us count as garbage what the world values, in order to gain Christ. And let us live so that on the day of His coming we will not be ashamed, but will joyfully receive the crown of righteousness.
Let us pray.
Heavenly Father, Lord of all joy and comfort! We thank You for Your Son, the Lord Jesus Christ, who took hold of us on our paths of destruction and drew us to Himself. Forgive us that we often boast in what is only dust, and put confidence in our own flesh. Help us, like the Apostle Paul, to consider all the advantages of this world as garbage because of the surpassing worth of knowing Christ. Grant us the strength to forget what is behind – both our sins and our merits – and to strain only toward You, toward the prize of the upward calling. Strengthen us so that we are not enemies of Your cross, but live as citizens of heaven, awaiting the Savior. And when He comes in power and glory, transform our lowly bodies so that they will be like His glorious body. Until that day, help us to rejoice in the Lord, to serve You by the Spirit, and to put no confidence in anything except Your grace. In the name of Jesus Christ, our Lord, we pray. Amen.
