15/02/2026
WHAT IS PANAKHYDA?
A panakhyda is the Church’s prayer for the repose of the souls of the departed. The word comes from Greek and means “all-night chanting,” since in the first centuries Christians celebrated such services at night, in the catacombs, during times of persecution. Over time, the panakhyda became a distinct memorial service, during which the Church prayerfully commemorates those who have fallen asleep and asks the Lord to grant them forgiveness of sins and eternal life. It is an expression of our love for those who can no longer pray for themselves.
Panakhydas are served before burial and afterward—usually on the 3rd, 9th, and 40th day, as well as on the anniversary of death, on the birthday, or on the name day of the departed. For a Christian, the day of death is the day of birth into eternity; therefore, each year we pray especially on that day. Church-wide commemorations take place on memorial (Parents’) Saturdays: Meatfare Saturday, Trinity Saturday, Demetrius Saturday, the Saturdays of Great Lent, and on Radonitsa. On the eve, a Parastas (Great Panakhyda) is served, and on the Saturday itself - a panakhyda after the Divine Liturgy. On great feasts and during certain festive periods of the year, panakhydas are not served.
A panakhyda may be served in a church, at a cemetery, or at home, by prior arrangement with a priest. There is also a shorter service - the litiya, which means “intensified supplication.”
The most important things we bring to a panakhyda are sincere prayer and love. If desired, offerings may be brought (bread, grains, oil, wine, etc.), which are directed toward the needs of the church and assistance to those in need. At the same time, the absence of an offering is not an obstacle to prayer.
+++++++++++
Панахида — це молитва Церкви за спокій душ померлих. Слово походить із грецької мови й означає «всенощний спів», адже в перші століття християни звершували такі богослужіння вночі, у катакомбах, під час гонінь. Згодом панахида стала окремим заупокійним богослужінням, під час якого Церква молитовно поминає спочилих і просить для них у Господа прощення гріхів та вічного життя. Це вияв нашої любові до тих, хто вже не може молитися за себе.
Панахиди звершуються перед похованням і після нього — зазвичай на 3-й, 9-й і 40-й день, а також у роковини смерті, в день народження чи тезоіменитства спочилого. День смерті для християнина є днем народження для вічності, тому щороку ми особливо молимося цього дня. Загальноцерковне поминання відбувається у поминальні (батьківські) суботи: М’ясопусну, Троїцьку, Димитрівську, у суботи Великого посту та на Радоницю. Напередодні служиться Парастас (Велика панахида), а в саму суботу — панахида після Літургії. У великі свята та деякі святкові періоди року панахиди не звершуються.
Панахиду можна звершити в храмі, на кладовищі або вдома, попередньо домовившись зі священником. Також існує коротша служба — літія, що означає «посилене моління».
Найголовніше, з чим приходимо на панахиду, — це щира молитва і любов. За бажанням приносять пожертви (хліб, крупи, олію, вино тощо), які спрямовуються на потреби храму та допомогу нужденним. Водночас відсутність пожертви не є перешкодою для молитви.
+++++++++
