19/09/2026
Уперше в Австрії відбувся чернечий постриг українки
Сьогодні, 19 вересня, з благословення митрополита австрійського Арсенія (Кардамакіса) єпископ арістійський Максим (Рудько) звершив чин чернечого постригу українки Любов Пташник у каплиці святого Іоана Золотоустого у Відні. З ним співслужили благочинний архієрейського округу о. Юрій Стругов, диякон о. Георгій Мелешко, а також віряни які прийшли помолитися за новопострижену черницю.
Після здійснення чину малої схими та складання обітниць новою черницею, яка відтепер носить ім'я Агапія (грецькою означає любов) митрополит Арсеній звернувся до неї зі словом про значення та важливість чернечого життя, а особливо — про величезну вагу рішення людини повністю наслідувати Христа, шукати Його та жити згідно з Його любов'ю. У всьому вона має прагнути єдності з Христом, молитися за своє спасіння і кожної людини.
На завершення сестра Агапія приймала вітання від присутніх, а також всі були запрошені до частування.
Любов Пташник народилася 22 липня 1955 р. у с. Радча Тисменецького району Івано-Франківської області. До Австрії приїхала
30 років тому. Має двох доньок. Вдова.
Хрещення прийняла в дорослому віці, у 2018 році.
Оскільки в Австрії наразі немає православного жіночого монастиря, сестра Агапія нестиме свій чернечий подвиг у миру, перебуваючи під духовним проводом Церкви.
Чернецтво — це передусім не місце проживання, а цілковите посвячення свого життя Богові. Приймаючи постриг, людина добровільно обирає шлях постійного покаяння, молитви, послуху, чистоти, нестяжання та боротьби зі своїми пристрастями.
Під час чернечого постригу волосся постригають хрестоподібно як знак принесення себе Богові. Чернець або черниця отримує нове ім’я, що символізує початок нового етапу духовного життя та повніше посвячення себе Христові.
Чернече життя називають також «ангельським образом». Це не означає, що людина після постригу стає безгрішною чи віддаляється від інших людей. Навпаки, починається ще глибша праця над собою: боротьба з гордістю, егоїзмом і власною волею та зростання у смиренні, терпінні й любові.
Особливе місце у чернечому житті займають молитва за світ і служіння ближньому. Чернець віддаляється не від любові до людей, а від того, що віддаляє людину від Бога. Тому навіть живучи серед міста, працюючи та зустрічаючись із людьми, монах покликаний зберігати внутрішню тишу і пам’ять про Бога.
Для монаха чи монахині, які живуть поза монастирем, особливо важливим є постійний духовний провід. Такий спосіб життя не означає духовної незалежності. Навпаки, молитва, піст, праця, особисте правило та інші сторони чернечого життя здійснюються з благословення і під проводом духовного наставника та в церковному послусі.
Монахиня, яка живе у миру, може працювати, самостійно забезпечувати свої щоденні потреби та, залежно від конкретних життєвих обставин і благословення Церкви, проживати у власному помешканні або разом із родиною. Однак її внутрішній спосіб життя вже визначається прийнятим чернечим покликанням.
Чернечий постриг не є нагородою чи визнанням досягнутої святості. Це початок нового і відповідального духовного шляху. Людина не заявляє, що вже досягла досконалості, а обіцяє з Божою допомогою до кінця життя прямувати до Христа через покаяння, молитву, смирення, послух і любов.
Святі Отці нагадують, що можна фізично перебувати в тиші монастиря, але думками жити світом; і навпаки — серед гамірного міста людина може навчитися берегти внутрішню тишу та постійно звертати свій розум і серце до Бога.
Тому сутність чернецтва полягає не лише у зовнішньому одязі чи місці проживання, а передусім у внутрішньому відреченні від егоїзму і власної волі та в прагненні, щоб усе життя людини належало Христові.
Чернецтво не є втечею від світу. Це особливе покликання Церкви — жити для Бога і своєю молитвою охоплювати весь світ.
